Презентації. Урок№2 (завдання)

Дайте відповіді на питання:

  1. Як кодуються комп’ютерні звуки та образи? Що таке дискретизація?
  2. Які існують формати запису відео на носії?
  3. Що таке плагін?
  4. Які мультимедійні портали та сервіси в Інтернеті вам відомі?
  5. Чи можна на слух відрізнити звуковий файл у форматі MIDI від файлу фор­мату MP3?У чому полягають відмінності?
  6. Чи можна перетворити відео, зняте за допомогою мобільного телефона уформаті 3GP, у формат AVI чи WMV? Що для цього потрібно?
  7. У якому форматі зазвичай зберігаються фільми на DVD?
  8. У якому форматі зазвичай зберігаються відеозаписи, які можна переглянути безпосередньо з веб-сторінки?
  9. Які особливі елементи керування мають мультимедійні програвачі?
  10. Що спільного та відмінного мають подкаст та звуковий файл у форматі MP3?
  11. За допомогою яких способів можна знаходити відео на YouTube?
  12. Назвіть переваги та недоліки перегляду відео на комп’ютері та на телевізорі за допомогою відеоплеєра.

Робота над проектом

Проект «Обираємо майбутню професію»

1.    Знайдіть в Інтернеті три персональні блоґи людей різних професій, які є для вас цікавими. Проаналізуйте їхній зміст та за результатами аналізу створіть звуковий файл. До звукового файла запишіть переваги даної професії. Наприклад, переваги професії фермер можна сформулювати так: «прокидаюся під спів півня, зустрічаю світанок, бігаю по росі, бачу красу природи, постійно на свіжому повітрі, харчуюсь якісними продуктами» та ін.

2.    Знайдіть в Інтернеті відеоролики про професію, яка є для вас цікавою, або про діяльність, пов’язану з цією професією.

3.    Знайдіть подкаст про нові розробки в галузі, яка є базовою для обраної вами професії.

4.    Підберіть музику для початку презентації «Моя майбутня професія», яка б налаштовувала слухачів на відповідне сприйняття презентації перед її початком.

Презентації. Урок №2.

Коротко про головне

Мультимедіа — технології, призначені за допомогою комп’ютера інтегрувати, опрацьовувати й одночасно відтворювати різноманітні типи сигналів, різні середовища, засоби та способи обміну даних різних типів: текстових і графічних, відео та звукових тощо.

Мультимедіа — від лат. multum — багато, medium — середовище. Вперше термін мультимедіа виник у 1965 році для опису театра­лізованих шоу, наприклад, Exploding Plastic Inevitable шоу, що поєднало живу рок-музику, кіно, експериментальні світлові ефекти і нетрадиційне мистецтво.

Для роботи з мультимедіа комп’ютер має бути обладнаний відповідни­ми пристроями.

Як на базі ПК створити мультимедійний центр?

Мультимедійні дані об’єднують текст, зображення, звук, відео, ані­мацію, інтерактивні можливості (використання гіперпосилань). Під час оп­рацювання таких даних за допомогою комп’ютера використовуються різні формати.

Формати аудіо- та відеофайлів визначають їхні структуру та способи кодування.

Формати відео є медіа-контейнерами, тобто можуть містити дані різ­них типів, стиснених різними кодеками, і дають змогу зберігати аудіо-, відео- i текстові дані (зокрема субтитри) в одному файлі. Медіа-контейнер не лише дає можливість зберігати аудіо- та відеозаписи, а й забезпечує синхронізацію аудіо- та відеопотоків під час відтворення.

Кодек (від англ. coder/decoder кодувальник/декодувальника або compressor/decompressor) пристрій чи програма, що виконує перетворення сигналів і використовується при цифровому опра­цюванні відео та звуків для стискання даних. Стискання, як правило, відбувається із втратами якості. Кодеки дозволяють кодувати відеозаписи для передавання чи збереження, а також розкодовувати — для перегляду. Різні медіа-контейнери можуть підтримувати різні кодеки: DivX, XviD, MJPEG, VC-1 тощо.

Відео може бути збережено на різних носіях. Як правило, відео високої якості має значний обсяг. Наприклад, музична комедія «Сорочинський ярмарок», записана на DVD, має обсяг 6,71 Гбайт.

Програвач мультимедіа (або медіаплеер) — це програма, що приз­начена для відтворення файлів мультимедіа. Більшість програмних програвачів мультимедіа дають змогу відтворювати файли аудіо та відео, збережені в різних форматах.

До складу більшості сучасних операційних систем входять програми, що дають змогу відтворювати звукові файли та переглядати відео. Зокрема, в ОС Windows це Windows Media Player, в Apple Mac OS XQuickTime Player та iTunes. В операційних системах на основі GNU/Linux може бути встанов­лено одразу кілька мультимедіа-програвачів: VLC, MPlayer, xine і Totem.

Програма Програвач Windows Media, що належить до програм ОС Windows, поєднує відеомагнітофон, аудіопрогравач і радіо. Очевидно, що звук не можна буде почути, якщо комп’ютер не має звукової карти та до нього не під’єднано пристрої для виведення звуку: навушники або гучно­мовці (акустична система).

Іноді трапляється, що аудіо- чи відеофайли потрібно перетворити на інший формат. Наприклад, відеозаписи, зняті на мобільний телефон у фор­маті 3GP, для подальшого опрацювання можуть бути перетворені у формат AVI або WMV.

Для перетворення файлів з одного формату на інший використовують спеціальні програми — конвертери, добір яких залежить від вихідного фор­мату файла та формату, на який його потрібно перетворити.

Конвертер — програма, яка перетворює у файлі дані з одного фор­мату на інший. Зміни і втрати даних, які можуть виникнути під час перетворення, залежать від форматів початкового і кінцевого файлів і від застосованої програми перетворення.

Існують різні програми, призначені для перетворення аудіо- чи відео­файлів, деякі з яких є безкоштовними.

Для пошуку таких програм достатньо скористатися будь-якою пошуко­вою системою.

Анотація допоможе визначити, які конвертери можна завантажити на вказаних сторінках, а також чи є такі програми безкоштовними.

Добір конвертера залежить від завдання: файли яких форматів потрібно перетворити, а також файли якого формату потрібно отримати.

Використовувати мультимедійні програми та опрацьовувати мульти­медійні дані можна лише за наявності в комп’ютері відповідного облад­нання.

Мінімальний набір мультимедійного обладнання складається зі звуко­вої карти (плати, що приєднується до материнської плати), до якої через відповідну панель системного блока під’єднується акустична система (колонки), та накопичувача для оптичних дисків. Звук, який чує корис­тувач комп’ютера, — результат роботи двох взаємопов’язаних компонентів: звукової карти та акустичної системи. Їхній добір залежить від потрібної якості звука та сфери використання ПК (ігри, домашній мультимедійний центр, домашній кінотеатр для перегляду DVD-відео тощо). Проте якість відтворення звуку залежить не лише від пристроїв, а й від програмного за­безпечення.

До ширшого комплекту мультимедіа-системи належать відеокамера, відеомагнітофон, цифрова фотокамера тощо.

Фізичне під’єднання зазначених пристроїв має супроводжуватися вста­новленням відповідних програм — драйверів (від англ. to drive керувати, вести), які керують роботою периферійних пристроїв комп’ютера. Як пра­вило, відповідні драйвери розміщуються на CD-дисках і входять до комп­лекту під час продажу пристрою, оскільки кожен тип зовнішнього прист­рою має індивідуальний драйвер. Створюючи мультимедійний центр, слід пам’ятати, що ефективна робота на комп’ютері з відео та графікою потребує особливих характеристик процесора, оперативної пам’яті, жорсткого диска.

Сучасна концепція розвитку Інтернету Веб 2.0 передбачає можливість доповнення вмісту Інтернету будь-яким користувачем. Соціальні сервіси це мережне програмне забезпечення, що підтримує групові взаємодії: персо­нальні дії учасників (записи думок, анотування текстів інших користувачів, розміщення медіафайлів) та комунікації учасників між собою (пошта, чат, форум, сервіси обміну миттєвими повідомленнями).

Одним із соціальних сервісів, що передбачають персональні дії учас­ників, є блоґи.

Блоґ це набір записів, що поповнюються через веб-інтерфейс, тобто безпосередньо на веб-сторінці за допомогою браузера. Найчастіше блоґ ви­користовують як середовище для записів подій власного наукового або осо­бистого життя, тобто ведення електронного щоденника.

Блоґ— від англ. weblog — «мережний журнал чи щоденник подій».

Розрізняють такі види блоґів за наявністю/видом мультимедіа:

О текстовий блоґ блоґ, основним контентом якого є тексти;

О фотоблоґ блоґ, основним контентом якого є фотографії;

О музичний блоґ блоґ, основним контентом якого є музичні файли;

О подкаст і блоґкастинг блоґ, основний контент якого надиктовується та викладається у вигляді МРЗ-файлів; ) відеоблоґ блоґ, основним контентом якого є відеофайли.

Термін подкаст є поєднанням назви портативного програвача музики iPod та слова broadcast — від англ. «трансляція, радіомов­лення».

Контент (англ. content — вміст) — будь-яке інформаційно значуще наповнення інформаційного ресурсу (наприклад, веб-сайта) — тексти, графіка, мультимедіа.

Подкастом називають або окремий медіафайл, або серію таких файлів, що публікуються за однією адресою в Інтернеті та регулярно оновлюють­ся. За змістом вони можуть нагадувати радіошоу, звукову виставу, містити інтерв’ю, лекції та ін., що належить до усного жанру. Як правило, можна або прослухати такий файл безпосередньо з веб-сторінки за допомогою флеш-плеєра, або завантажити файл на комп’ютер та прослухати пізніше.

Для чого використовується сервіс YouTube?

YouTube це найбільше в світі відеоспівтовариство в Інтернеті. Сайт www.youtube.com в першу чергу призначений для перегляду та розміщен­ня в Інтернеті відео, створеного користувачами з усього світу.

Компанія YouTube заснована у лютому 2005 року. Найперше відео на YouTube було розміщено 23 квітня 2005 року. В жовтні 2006 ро­ку Google придбав YouTube, але за угодою, за YouTube залиши­лася торгова марка і особливості бренда.

Переглядати відео на YouTube може будь-хто. Можна шукати відео, що присвячені захопленням, дізнаватися про незвичне тощо.

Вміст сервісу YouTube, зокрема відео, коментарі, оцінки розміщують і по­повнюють користувачі. Правила співтовариства і повідомлення на сайті свідчать про те, що користувачі мають володіти авторськими правами або мати дозвіл власників прав на розміщення будь-якого відеоматеріалу.

Розміщувати відео, додавати коментарі та оцінки можуть лише за­реєстровані користувачі.

Російським аналогом YouTube є сервіс RuTube.


Презентації. Урок №1.

Коротко про головне

  • Комп’ютерна презентація — документ, що використовується для подання інформації широкій аудиторії в наочному і стислому вигляді
  • Слайдова презентація являє собою послідовність слайдів, тобто зображень, що по черзі відтворюються за вказівкою користувача
  • Потокова презентація — це набір кадрів, які відтворюються автоматично, змінюючи один одного через чітко визначені проміжки часу (як правило, менше секунди). У потоковій презентації всі об’єкти розміщуються на часовій шкалі
  • Потокову презентацію краще застосовувати для створення динамічних заставок, рекламних роликів, мультфільмів та простих інтернет­ігор. Слайдову презентацію варто застосовувати у разі проведення презентаційних заходів перед слухацькою аудиторією, коли необхідно викласти значний обсяг інформації

  • Типовими технічними засобами для проведення презентацій є комп’ютер із відповідним програмним забезпеченням, мультимедійний проектор та екран або інтерактивна дошка
  • Мультимедійний проектор випромінює світловий потік, що дозволяє відтворити на великому екрані зображення, яке ви бачите на екрані комп’ютера
  • Інтерактивна дошка — це сенсорний екран, зображення на який надходить із проектора і який дозволяє вводити інформацію в комп’ютер дотиками пальців або за допомогою спеціальних маркерів.

Контрольні питання:

1.  У презентаціях якого типу об’єкти чітко прив’язані до часової шкали?

2.  Чим відрізняється слайд у слайдовій презентації від кадру в потоковій?

3.  Скільки слайдів може бути відтворено протягом однієї хвилини у типовій слайдовій презентації, а скільки кадрів — у типовій потоковій?

4.  У яких випадках для подання інформації краще обрати слайдову презентацію, а у яких — потокову?

5.  Назвіть найпоширеніші програмні засоби, призначені для створення слайдових та потокових презентацій.

6.  Чи належить інтерактивна дошка до пристроїв введення інформації?  А чи належить вона до пристроїв виведення?

Питання для роздумів:

1. Чи можна настроїти параметри слайдової презентації так, щоб вона мала всі властивості потокової? І навпаки, чи можливо створити потокову презентацію, з якою користувач взаємодіяв би так само, як зі слайдовою? Відповіді аргументуйте.

2. Вкажіть, яку презентацію, слайдову чи потокову, краще створити таких випадках:

  • ви збираєтеся подати у вигляді презентації фотоальбом і надіслати файл презентації своїм друзям;
  • ви створюєте презентацію улюбленого кінофільму, яку в подальшому демонструватимете широкій аудиторії;
  • вам необхідно створити презентацію для уроку хімії, в якій демонструватиметься хід проведення хімічних дослідів.

3. Які технічні засоби для проведення презентацій, на вашу думку, можуть з’явитися у найближчому майбутньому? У чому вони перевершуватимуть мультимедійний проектор та інтерактивну дошку?

Завдання для досліджень:

1.  Відшукайте в Інтернеті сайти, на яких відображаються динамічні Flash­ролики. Спробуйте з’ясувати, які саме елементи сайтів створені за допомогою Flash. Визначте характерні особливості знайдених роликів. Які з них можна вважати презентаціями?

2.  Знайдіть у Вікіпедії (http://www.wikipedia.org) інформацію про засоби розробки комп’ютерних презентацій. Які ще є програ  ми для створення презентацій крім PowerPoint і Flash? Перелічіть їх переваги та недоліки.

3.  Відшукайте у Вікіпедії інформацію про програму Adobe Flash. Що обмежує її застосування? Які додаткові програмні засоби потрібні для відтворення презентацій Flash?

 

Урок №6. Практична робота

Розробка реферату з теми проекту.

Послідовність виконання роботи:

  1. Використовуючи мережу Інтернет або систематичні каталоги бібліотеки знайдіть початкові джерела на основі яких можна компонувати реферат:  Інтернет-ресурси, довідники, книги, та інші публікації  з теми дослідження;
  2. Підготуйте комп’ютер до збирання та обробки даних (створіть на Робочому столі відповідні документи);
  3. Здійсніть збір необхідної інформації в інтернеті використовуючи ключові слова проекту
  4. Проведіть аналіз та компоновку зібраних матеріалів.
  5. Проведіть остаточне редагування тексту творчого реферату з теми проекту.
  6. На основі змісту реферату напишіть вступ та висновки.
  7. Складіть списки використаних джерел, здійсніть оформлення реферату.

Теми рефератів:

  1. Apple – історія розвитку.
  2. Робота зі звуком в Microsoft Power Point.
  3. Нейрокомпьютери.
  4. Кібернетика.
  5. Монітори.
  6. Принтери.
  7. Цифрові фотокамери.
  8. Криптологія.
  9. Все про комп’ютерну мишу.
  10. Сучасні джерела світла.
  11. Енергозберігаючі технології.
  12. Комп’ютерна графіка.
  13. Комп’ютерне моделювання.
  14. Графічний дизайн.
  15. Ландшафтний дизайн.
  16. Дизайн оточуючого середовища.

Вимоги до оформлення рефератів:

  • Реферат друкується на аркушах білого кольору формату А4 з однієї сторони. Висота букв і цифр повинна бути не менше 1.8 мм, до 30 рядків тексту на 1 сторінці (шрифт Times New Roman, ромір шрифта 14, міжрядковий інтервал 1,5). Розміри полів: ліве — 30 мм, праве — 10 мм, верхнє та нижнє — по 20 мм.
  • На титульному аркуші реферату вказують назву закладу, дисципліну, тему, клас, прізвище й ініціали учня та викладача.
  • Текст реферату повинен ділитися на розділи, пункти, підпункти. Заголовки розділів необхідно розміщувати в середині рядка без крапки в кінці і друкувати прописними буквами, не підкреслюючи.
  • Нумерацію сторінок, розділів, малюнків, таблиць проставляють арабськими цифрами без знаку №.
  • Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається в загальну нумерацію сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не проставляється, на наступних сторінках номер проставляється в правому верхньому кутку сторінки без крапки.
  • Розділи реферату повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад: 1., 2., 3.
  • У нумерацію підрозділу (якщо такий є) входить номер розділу і номер підрозділу в цьому розділі, розділені крапкою. Наприклад: 1.1., 1.2., 1.3.
  • Таблиці та малюнки нумерують у межах кожного розділу роботи двома цифрами: номер розділу і підпорядкований номер малюнку, розділені крапкою. Наприклад: малюнок 1.5. Кожний малюнок повинен мати назву. Слово “малюнок”, його номер і назву розміщують під малюнком таким чином:

Малюнок 1.5. Організаційна схема управління (без крапки в кінці).

  • Список використаних джерел складається окремо для використаної літератури та Інтернет-джерел. В кожній частині використовується алфавітний порядок джерел. Нумерація суцільна.

Стандарт оформлення списку використаних джерел










Література

Приклад оформлення

Монографії (один, два або три автори)

Афанасьев В.В., Василько О.Н. Расчёты на программируемых микрокалькуляторах. – М.: Энергоиздат., 1992. – 190 с.

Василенко М.В.Теорія інформаційних систем: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 430 с.

Меліков А.З., Іванов В.М., Рюмін Н.А. Математичні моделі багатопотокових систем обслуговування. – К.: Техніка, 1998. – 265с.

Чотири автори

Основы создания гибких автоматизированых производств / Л.А.Сидоров, Л.В. Адамович, В.Т.Музычук, А.Е. Гридасов; Под ред. Б.И. Тимофеева. – К.: Техніка, 1986. – 144 с.

П’ять і більше авторів

Системный анализ / Н.И. Белоус, Е.И. Вишняков, В.Ю.Левин и др. – М.: Экономика, 1995. – 620с.

Багатотомні видання

Історія України: у 8 т. – Т. 2. – К.: Основи, 2004. –  530с.

Перекладені видання

Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 963 с.

Збірник наукових праць

Вычислительная и прикладная математика. Сб. науч. раб. – К.: Либідь, 1996. – 85 с.

Статті з журналів, інших часописів

Нижник Н.Р. Синергетично — рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2003. — № 3. – С.5-14.

Енциклопедії

Юридична енциклопедія: у 6 т. / Ред. кол.: Ю.С.Шученко (голова ред. кол.) та ін. – К.: «Українські енциклопедії», 2001. – Т. 3. – 530с.

Інтернет-ресурси

Исследовано в России / Моск. физ.-техн. ин-т. — Электрон. журн.: многопредмет. науч. журн. — http://zhumal.mipt. rssi.ru

Официальные периодические издания : электрон. путеводитель / Рос. нац. б‑ка, Центр правовой информации. 2005–2007. http://www.nlr.ru/lawcenter/izd/index.html

Электронный каталог ГПНТБ России: база данных. — : http://www.gpntb.ru/win/search/help/el-cat.html

Урок №6. Аналіз та компонування інформації для проекту.

Основні поняття: реферат, компоновка інформації, інтернет-ресурси.

Багато учнів злегка помиляються, коли вважають, що реферат — це самостійний твір на задану тему.

Насправді реферат — це не твір, а огляд публікацій, доступних по заданій темі. Огляд, на відміну від твору, не вимагає ні фантазії, ні оригінальності мислення, ні вислову нових ідей. Зрозуміло, в рефераті можна приводити власні твердження і вислови, але, по-перше, це зовсім не обов’язково, а по-друге, доречно не у всіх розділах роботи. Можливо, якби все учні добре знали, що реферат — це зовсім не твір, то і охочих писати реферати було б більше.

Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб’єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.

Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію, яка стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того, якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.

Створення рефератів дуже схоже на колекціонування поштових марок. Уявіть собі, що перед вами лежить десяток поштових марок, і ваше завдання акуратно їх розташувати. Одна людина розташує їх в хронологічному порядку, інший — за збільшенням номіналів, третій — в порядку зростання геометричних розмірів, четвертий — по країнах, а п’ятий згрупує марки по темах: «спорт» — в одну групу, а «природу» — в іншу. Зверніть особливу увагу на те, що кожен проведе при цьому невелике дослідження. Хтось уважно вивчить вміст марок, а хтось обмежиться їх обміром за допомогою лінійки, але кожен проявить творчість і отримає результат, відмінний від інших. По цьому результату можна багато що сказати про дослідницькі здібності і творчий підхід автора.

Так само відбувається і підготовка реферату. Спочатку збираються початкові матеріали на задану тему (книги, статті, замітки, ілюстрації), а потім витяги з них групуються в тому порядку, який зручний авторові. Як і у всякій справі, успіх залежить від наявності початкових матеріалів і практичних навиків. З початковими матеріалами може дуже допомогти Інтернет, а з практичними навиками вам ніхто не допоможе, окрім вас самих.

Існують різні типи рефератів і, відповідно, до них підходять різні моделі підготовки. Якщо говорити узагальнено, то можна виділити чотири основні типи: навчальні, контрольні, службові і творчі реферати.

Навчальні реферати – це, як правило, ті, які нам задають як самостійні роботи в школі. У них одна мета – навчити учнів працювати ефективно. Ефективність – це не об’єм, а максимум результату при мінімумі витрат сил і часу.

Контрольні реферати використовують для перевірки готовності людини до виконання тієї або іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті автор представляє тему, то в контрольному рефераті він представляє себе (через своє представлення теми).

Сьогодні при влаштуванні на престижну роботу у претендентів також можуть вимагати надання реферату по темі, якою займається фірма. Це особливо важливо, коли на роботу влаштовується молода людина. У фахівців із стажем можна запитати звіт про результати їх минулих проектів, «резюме» або рекомендацію, а у молодої людини, що тільки що закінчила навчальний заклад, нічого цього немає. За допомогою реферату можна перевірити мотивацію працівника, з’ясувати, наскільки він знайомий з цим видом діяльності, чи представляє вона для нього особистий інтерес, і чи не кине він роботу незабаром після того, як набуде перших навичок.

Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони пов’язані з тим, що керівництву треба терміново вивчити якесь питання, а часу на це немає. Тоді завдання доручається помічникові (референтові, секретареві або фахівцеві). Глибину опрацьовування і час на розробку задає керівник, причому часу ніколи не буває достатньо, так що розгойдуватися і вчитися ніколи.

Творчий реферат – це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати готуються для себе і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі у них, звичайно, є, причому дуже масштабні.

Перш ніж приступати до розробки творчого проекту бажано спочатку розробити серію рефератів по близьких темах. Теми цих рефератів ніхто і ніколи вам задавати не буде, і контролювати роботу теж нікому — це справа творча і особиста.

Чому роботу над творчими матеріалами краще починати з рефератів? Тут є, принаймні, чотири причини.

Перша причина полягає в тому, що творчі роботи краще всього виконувати не тоді, коли дано завдання, а тоді, коли є бажання. Це набагато ефективніше.

Друга причина в доцільності підготовки самостійних творчих рефератів полягає в тому, що навіть досвідчені автори рідко можуть написати хорошу роботу з першого разу. Звичайна більшість авторів говорять, що якби їм довелося виконати ту ж роботу ще раз, вони зробили б її інакше

Ще одна причина полягає в тому, що в будь-якій творчій діяльності є суперечність між структурою роботи і її змістом. Досвідчені автори добре знають, що тема володіє властивістю «вести» автора. Він замислює одне, а виходить щось зовсім інше. Щоб з цим боротися, дослідники заздалегідь продумують структуру (пишуть план). Проте робота, побудована по чіткому плану, може бути схожа на стройовий статут. Деякі намагаються працювати без плану – тоді робота виходить живою і безпосередньою, але, на жаль, далеко не науковою.

Четверта причина бажаності попередніх рефератів полягає в тому, що звичайна людина не може умістити в голові зміст великої праці. Якась частина роботи при цьому обов’язково залишиться непотрібною і піде у сміттєву корзину, але без цього не обійтися.

Окремо розглянемо як необхідно компонувати зібрану інформацію, яка буде використана для розробки рефератів. Спочатку необхідно підготувати місце для матеріалів, які ми будемо завантажувати з мережі.

Найбільш простий спосіб – це створити папку на комп’ютері і складати всі матеріали (текстові документи, зображення, креслення тощо), які стосуються теми проекту.

Для того щоб швидко систематизувати та скомпонувати знайдену інформацію використовують спеціальні програмовані розширення для браузерів, за допомогою яких можна об’єднувати процес завантаження інформації та їх одночасну каталогізацію. Серед таких програм – це GrabNet (www.blewsquirrel), iHarvest One (www.iharvest.com).

Тому існує більш спрощений («учнівський») спосіб каталогізації інформації для проетку – створення декількох папок для збереження інформації з різних серверів.

Зібравши інформацію її компонують в одному файлі. Отже, в підсумку  ми одержимо великий за обсягом документ, який є робочою основою де будемо створювати реферат. Розмір цього документу у декілька разів більший за потрібний розмір реферату. І це не дивно, адже інформація зібрана з різних серверів Інтернету і, не виключено, що деяка інформація повторюється по декілька разів.

Отже, перше завдання після зібраної інформації в одному документі –  провести ревізію на предмет того, що є. Для цього відкривають файл в текстовому процесорі і прочитують зібрані тексти.  Після кожного прочитаного блоку інформації ставлять заголовок, що характеризує його зміст. Наприклад, Походження та освіта (це про ранні пори року з життя Гюйгенса); Дослідження хвильових властивостей світла; Винаходи у галузі механіки; Маятниковий годинник; Література (іноді на веб-сторінках поруч із текстами  наводиться використана література). Якщо деякі заголовки повторюються не викидайте їх відразу а прочитайте всі нумеруючи кожен, наприклад: Винаходи у галузі механіки-1, Винаходи у галузі механіки-2 і т.д.

Коли всі зібрані матеріали прочитані і заголовки розставлені, необхідно поглянути на документ так, щоб бачити лише одні заголовки (без тексту). Для цього в текстовому процесорі Microsoft Word є спеціальний засіб, який називається режим перегляду структури документа. В програмі Microsoft Word 2007 переключення в режим перегляду структури документа виконують командою Вид Схема документа. В такому режимі можна охопити поглядом весь документ і швидко  проаналізувати, який матеріал є зайвим, які його частини необхідно відразу видалити.

Наступним кроком є більш докладна компоновка структури реферату відповідно до його теми. Так, якщо у змісті реферату розглядатимуться історичні аспекти досліджуваної теми (приклад з Гюйгенсом), то логічно розташовувати розділи відповідно до біографії вченого.

Якщо реферат присвячений технічному об’єкту або процесу, то порядок як правило хронологічний, і відповідає розвитку знань про даний технічний об’єкт, явище чи процес.

На екрані монітору з’явиться майже готовий документ — реферат. Проте у нього є дві суттєві ознаки:  по-перше, він перевантажений інформацією, оскільки в ньому багато ще  повторюється певна інформація по кілька разів, а по-друге, це не самостійна робота, оскільки  все, що тут зібрано –  з інших джерел інформації. Тому, слід ще раз переглянути реферат і видалити все, що повторюється по кілька разів. Окремо необхідно звернути увагу на переходи від однієї теми до іншої. Такі переходи необхідно доповнити власними думками чи ідеями, якщо такі будуть з’являтись.

Для остаточного завершення роботи над рефератом складають два розділи – вступ і висновки.  Традиційно вважається, що написання вступу до реферату найбільш складна частина його роботи, і це зрозуміло, оскільки починати з цього роботу над рефератом не варто. Вступ пишуть, коли роботу над змістовим наповненням  завершено.

У вступі може бути самостійна тема – актуальність проблеми чи проекту. Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в рефераті, для  науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти нестандартно, тему вступу можна зробити більш різноманітною  до змісту  реферату. Наприклад, якщо реферат присвячений винахідникові механічних пристроїв Гюйгенсу, то вступ можна присвятити розповіді про прилад, який він винайшов – маятниковий механізм. Такий підхід зручний для творчих рефератів.

Заключну частину рефератів оформляють, як правило, у вигляді висновків. У висновках не варто розглядати ті питання чи положення, яких немає у тексті реферату. Отже, висновки можна швидко підготувати на основі готового матеріалу, особливо варто звертати увагу на висловлені думки чи короткі узагальнення, які є у змісті реферату. Ще важливо – висновки не повинні бути об’ємними, але обов’язково чіткими та лаконічними без зайвих відступів щодо актуальності теми дослідження.

Обов’язковою структурною частиною реферату є списки використаних літературних джерел. Бажано щоб було два списки літератури – один відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший – додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.

Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи необхідно також правильно складати бібліографічний список: Джерелами для формування бібліографічного списку можуть бути:

  • списки обов’язкової та рекомендованої літератури з навчальної дисципліни;
  • бібліографічні списки в підручниках і монографіях з даної теми;
  • предметні каталоги бібліотек;
  • Інтернет-ресурси.

До бібліографії та списків літератури, що складають в рефераті чи до проектної роботи необхідно:

  • розміщувати списки джерел за алфавітним порядком;
  • вказувати рік видання
  • вказувати місце видання та видавництво, в якому вийшла книга;
  • зазначити кількість сторінок в даній книзі чи монографії;
  • якщо використовуються матеріали Інтернет-ресурсів, то необхідно вказати їхню електронну адресу, а також дату перегляду Веб-ресурсу.

Під час роботи над проектом написання реферату допомагає узагальнити теоретичні або наукові положення, систематизувати досвід вже відомих розробок або наукових праць з досліджуваної проблеми і, є складовою частиною  портфоліо проекту.

Якщо тема складна, то може бути складено декілька рефератів, особливо, якщо проект колективний. До зібраної та скомпонованої інформації можна неодноразово звертатись та використовувати для уточнення певних теоретичних положень у продовж всього терміну  роботи над проектом.