Урок 4

ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА Й ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Види презентацій

Презентації можна розподілити на кілька видів.

Основні групи презентацій: друковані й електронні.

Друковані презентації — це найпростіший варіант використання і презентації як роздавального матеріалу або друкованого доповненняня до виступу, рекламної акції. Здебільшого друковані презентації втілюють іміджеві ідеї, сповна виконуючи функції візитних карток, брошур, каталогів, буклетів.

На більш високому рівні стоять комп’ютерні (електронні) презентації.

Електронні презентації можна розміщати в Інтернеті, розсилати і електронною поштою (PDF-презентації), використовувати на конференціях, семінарах, презентаціях як відеопрезентації.

Мультимедійна презентація є файлом, що створюється в програмі Microsoft Office Publisher і може складатися з декількох слайдів. Такі презентації дозволять вийти за межі друкованих каталогів і буклетів.

Комп’ютерні презентації не зав’язані на друкований тираж, можуть використовуватися на різних носіях (комп’ютер, плазма, проектор), у них досить просто вносити зміни. Мультимедійні презентації — вид презентацій, що за своїми можливостями мають найбільший обсяг.

Незаперечне достоїнство мультимедійних презентацій — це можливість впровадження в них фактично будь-яких форматів. Такі презентації залежно від формату можуть відрізнятися динамікою й повноцінною анімацією (анімаційні презентації), оригінальною подачею інформації, можливістю додавання звуку, музики й багато чим іншим. Подібний формат інтерактивних презентацій дозволяє інтегрувати в презентацію звук, відеофайли, анімацію, інтерфейс (систему меню — керування), тривимірні об’єкти й будь-які інші елементи без завдання шкоди якості. За допомогою зручної системи меню уможливлюється «підкачування» різних файлів, аж до авто­матичного виходу на сайт об’єкта презентації.

По суті, мультимедійні презентації можуть бути іміджевими, тобто знаходити відмінне застосування на презентаціях, виставках, конференціях, семінарах і будь-яких інших заходах як іміджевий ролик (анімаційний ролик), а також із легкістю здатні замінити оратора чи лектора, рекламний каталог або сайт компанії. Техноло­гічні можливості мультимедійних презентацій дозволяють упорати ся практично з будь-яким завданням. Збалансоване використання інформації, чергування або комбінування тексту, графіки, відео й звукового ряду — усе це робить мультимедійні презентації максимально комфортними і зручними у використанні.

Програма Microsoft Office Publisher дозволяє створювати безліч найрізноманітніших публікацій — від візиток і рекламних листків до складних брошур і каталогів.

Публікація — це процес розміщення документів в Інтернеті, де вони стають доступними для всіх бажаючих. Як правило, публікація полягає в передачі даних на комп’ютер, який постійно підключений до Інтернету й належить компанії, що надала місце на своєму сервері. Публікація може здійснюватися шляхом пере­дачі даних через Інтернет або передачею інформації на знімному носії. Використовуючи програму Microsoft Office Publisher, обмінюватися публікаціями стало ще простіше. їх зберігають у ви­гляді PDF- або XPS-документів або в одному з форматів зобра­жень, таких як JPEG, щоб легко роздруковувати й поширювати. PDF-файли можна захищати паролями.

2. Технологія створення публікації

Використовуючи програму Microsoft Office Publisher, можна створювати:

  • багаті на графіку друковані й електронні бюлетені;
  • каталоги, багаті на графіку;
  • листівки (є типи й макети листівок, які можна настроювати для будь-яких ділових й особистих потреб);
  • плакати й банери (є макети плакатів і банерів, які дозволяють легко вибрати значення довжини й ширини, що відповідають вимогам);
  • 3- або 4-секційні брошури або рекламні листки (є великий вибір макетів із додатковим місцем для адрес і форми для замовлень, відповідей);
  • візитні картки (існують такі види макетів, що відповідають усім документам для ділового спілкування);
  • макети публікацій для друкування в друкарнях і багато чого іншого.

Послідовність дій для початку іти програми Microsoft Office Publisher і проводить демонстрацію комп’ютері (використовуючи допомогу найбільш обізнаних учнів).

  1. Клацніть на кнопці Пуск. Відкриється головне меню.
  2. Клацніть на Програми. Відкриється підменю Програми.
  3. Клацніть на Microsoft Office Publisher. Програма Publisher відкриється.
  4. В області завдань Нова публікація клацніть на спрямованій униз стрілці у віконці Почати зі зразка, щоб побачити можливі варіанти.

Створення публікації за допомогою майстра публікацій виконується в такій послідовності.

  1. На панелі інструментів Стандартна клацніть на кнопці Створити (New). Якщо область завдань (New Publication) не відкрита, виберіть Область завдань (Task Pane) у меню Вид (View).
  2. В області завдань Нова публікація (New Publication) клацніть на спрямованій униз стрілці у віконці Почати зі зразка (Start from a design), щоб побачити можливі варіанти.
  3. Клацніть на рядку За типом публікації (By Publication Type).
  4. Виберіть тип публікації (наприклад, вам потрібно створити інформаційний бюлетень): клацніть на рядку Інформаційні бюлетені (Newsletters). У вікні попереднього перегляду відобразяться зразки публікацій.
  5. Установіть курсор над обраною опцією (наприклад,). Навколо зразка з’явиться рамка.
  6. Клацніть усередині рамки, щоб виділити формат Accessory Bar Newsletters. При цьому відбуваються три речі:

а) по-перше, в області завдань з’являються опції Newsletters;

б) по-друге, з’являється перша сторінка обраного вами формату, і ви можете здійснити на ній необхідні зміни;

в) по-третє, з’явиться діалогове вікно, яке інформує вас про те, що майстер автоматично збере інформацію про вашу компанію й запропонує вам клацнути на ОК, щоб підтвердити інформацію. Якщо ви не вводили інформацію про себе в Publisher, з’явиться діалогове вікно Набір особистих настроювань (Personal Information Set). Таких наборів чотири:

—  Основна робота (Primary Business);

—  Додаткова робота (Secondary Business);

—  Інша організація (Other Organization);

—  Дім/Родина (Home/Family).

У цьому вікні ви можете вказати своє ім’я, назву й адресу Компанії та іншу постійну інформацію. У будь-який момент ін­формацію можна змінити. Після того як інформація в цих наборах буде отримана, Publisher автоматично вставлятиме її у ваші публікації, так що вам не доведеться щоразу друкувати її заново.

Порада. Не поспішайте ставити наступні завдання! Заван­таження виділеного шаблона може тривати кілька секунд.

7. Виділіть слова Заголовок бюлетеня (Newsletter Title) і за­мініть їх своєю інформацією.

Порада. Натисніть (F9), щоб збільшити виділену область. За­вершивши роботу, натисніть (F9) ще раз, щоб вікно повернулося до нормального вигляду.

8. Натисніть клавішу (Tab) і введіть свою інформацію.

9. Виділіть слова Lead Story Headline і замініть їх своїм заголо­вком.

10. Далі заповніть бюлетень необхідною інформацією.

Послідовність дій для розміщення публікації на web-вузлі:

1. У вас уже має бути готовий проект у Publisher, створений у режимі публікація web-сторінки.

2. Натисніть у меню Файл команду Помістити на web-вузол.

3. На цьому кроці вам може бути поставлене попереднє запитання про автоматичне розміщення; відмовтеся. Після цього буде показаний діалог збереження проекту в HTML, виберіть папку для збереження й підтвердьте збереження.

4. Publisher збереже ваш проект у зазначену папку. Залежно від складності проекту збереження може тривати деякий час.

5. У результаті збереження в загальному вигляді ви одержите файл index.html, що містить головну сторінку сайту й папку index.files, яка включає допоміжні файли: картинки, інші сторінки.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема. Створення публікації за темою проекту. Створення web-сайту для презентації проблеми в Інтернеті

 

Хід роботи

1. Обговоріть у команді, які матеріали і з якою метою ви хоті­ли б розмістити в публікації за темою вашого проекту.

2. Організуйте пошук матеріалів для публікації.

2.1. Пошук інформації (у шкільній, міській, домашній бібліо­теці, Інтернеті).

Перелік дібраних матеріалів:

2.2. Добір відповідного оформлення (картинки, фотографії).

Перелік картинок, фотографій:

3. Обговоріть дібрані матеріали, відберіть найбільш значимі й ці­каві. Зважте, чи можна їх об’єднати в одній публікації.

Найцікавішими є такі матеріали: …

4. Складіть текст статей, доберіть заголовки.

Стаття 1.

Стаття 2. …

5. Відредагуйте тексти (за необхідності).

6. Оформіть зібраний матеріал у вигляді бюлетеня або буклету, використовуючи програму Microsoft Office Publisher (можна скористатися програмними шаблонами).

7. Обговоріть бюлетень (буклет) у команді й розмістіть його на web-сайті.

8. Сформулюйте висновки за підсумками роботи.

У ході створення публікації ми довідалися: …; ми навчилися: …; ми зрозуміли: … .

9. Оцініть результати виконаної роботи.

9.1. Дайте власну оцінку вашій участі у створенні публікації за темою проекту, заповнивши аркуш самооцінки.

 

САМООЦІНКА УСПІШНОСТІ УЧАСТ.І В РОБОТІ НАД ПУБЛІКАЦІЄЮ ЗА ТЕМОЮ ПРОЕКТУ

Виконані завдання

L Був пасивним

K Був активним

J Був дуже активним

 

Я визначав цілі й ставив завдання

 

 

 

 

Я генерував ідеї

 

 

 

 

Я добирав статті для публікації

 

 

 

 

 

Я добирав малюнки для статей

 

 

 

 

Я робив висновки

 

 

 

 

Я брав участь у створенні публікації своєї групи

 

 

 

 

Я виконував роль редактора статей

 

 

 

9.2. Моя особиста оцінка участі в роботі над проектом:

а) якісна (активна участь, пасивна участь, творчий підхід при виконанні завдань)…;

б) кількісна (за 12-бальною системою)…

  1. Оформіть підготовлені результати в портфоліо вашого проекту.
  2. Оцініть якість публікації за проектом (групою, класом, учителем) (див. додаток до практичної роботи).

 


УРОК 2

Тема уроку. Методи творчого и критичного мислення в проектній технології (продовженння).

1. Метод функціональновартісного аналізу (ФВА)

ФВА (функціонально-вартісний аналіз) — метод техніко-економічного дослідження систем, спрямований на оптимізацію співвідношення між їхніми споживчими властивостями і витратами на досягнення цих властивостей. Метод розробив конструктор Пермського телефонного заводу Ю.М.Соболєв.

Завданням ФВА є досягнення найвищих споживчих властивостей продукції при одночасному зниженні всіх видів виробничих іитрат.

Суть методу — поелементний аналіз конструкції (системи, послуги тощо). Соболєв запропонував розглядати кожний елемент конструкції окремо, розділивши елементи за принципом функціонування на основні й допоміжні. З аналізу стало зрозуміло, де «приховуються» зайві витрати. Соболєв застосував свій метод на вузлі кріплення мікротелефону, і йому вдалося скоротити список застосовуваних деталей на 70 %.

Галузь застосування методу ФВА: безперервне вдосконалювання продукції, послуг, виробничих технологій, а також структури організацій.

Сьогодні в економічно розвинених країнах практично кожне підприємство або компанія використовують ФВА як практичну частину системи менеджменту якості, що найповніше задовольняє принципи стандартів. Метод має три англомовні назвисиноніми Value Engineering, Value Management, Value Analysis.

Основні ідеї ФВА:

  • Споживача цікавить не продукція як така, а користь, яку він одержить від її використання.
  • Споживач прагне скоротити свої витрати.
  • Функції (властивості), що цікавлять споживача, можна одер­жати в різний спосіб, а отже, з різною ефективністю й ви­тратами.
  • Серед можливих альтернатив реалізації функцій (власти­востей) існують такі, в яких співвідношення якості та ціни є оптимальним для споживача.
  • Саме такі функції (властивості) і повинна мати продукція, і нічого зайвого, що тільки підвищує ціну товару.

2. Теорія розвязання винахідницьких завдань (ТРВЗ)

ТРВЗ не є чіткою науковою теорією. ТРВЗ являє собою уза­гальнений досвід винахідництва й вивчення законів розвитку на­уки та техніки. Поява ТРВЗ була спричинена потребою прискорити винахідницький процес, виключивши з нього елементи випадко­вості: думка, що раптово й непередбачено майнула в голові, слі­пий перебір і відкидання варіантів, залежність від настрою тощо. Крім того, метою ТРВЗ є поліпшення якості й збільшення рівня винаходів.

ТРВЗ, запропонована Г. С Альтшуллером і його колегами в 1946 р. і вперше опублікована в 1956 р., це технологія творчості, заснована на ідеї про те, що «вина­хідницька творчість повязана зі зміною техніки, що розвивається за певними законами» і що «створення нових засобів праці має, незалежно від субєктивного до цього ставлення, підкорятися обєктивним закономірностям». При створенні ТРВЗ була використана велика винахідницька база з технічних розвязань у Радянському Союзі.

Сфери застосування ТРВЗ

Дотримуючись алгоритмів ТРВЗ, можна знаходити «витон­чені» розв’язання, над якими конкуренти можуть безрезультатно битися роками. Останні приклади з практики провідних світових компаній (Ford, Boeing, Samsung, Hewlett Packard, Siemens) підтверджують працездатність методів ТРВЗ, що були успішно засто­совані на виробничих і сервісних підприємствах, а також у консал­тингових компаніях США, Європи, Японії, Кореї та інших країн. ТРВЗ набула світового визнання як метод інноваційного технічного й бізнес-мислення. Використовуючи ТРВЗ, компанії у всьому світі заощаджують значні ресурси, знижують витрати, удосконалюють свою продукцію й винаходять нову. ТРВЗ змінила світ рекламіс­тів, креаторів і людей інших творчих професій у кардинально кра­щу сторону. У результаті свого розвитку ТРВЗ вийшла за межі розв’язання винахідницьких завдань у технічній галузі й сьогодні використовується також у нетехнічних галузях (бізнес, мистецтво, література, педагогіка, політика тощо).

Головний принцип ТРВЗ базується на твердженні, що кож­не завдання має нескінченну кількість розв’язань. Умови завдань мають бути загальними, абстрактними, не пов’язаними з конкретними життєвими ситуаціями. Ще одна дуже важлива умова формулювання творчого завдання ТРВЗ — орієнтація на результат.

Спрощений алгоритм розв’язання творчих завдань

1. Зрозуміти завдання й налаштуватися на його розв’язання, «стати в мисливську стійку». Відтворити завдання своїми словами, (робити малюнок (підключити образне мислення). Визначити тип завдання — логічне, творче, технічне тощо.

2. Спробувати розв’язати завдання традиційними методами: методом спроб і помилок, дотримуючись здорового глузду (логіки), частинами, за аналогією (чи не розв’язував я подібного завдання?), за асоціацією, методом пошуку компромісу, шляхом експертних оцінювань (порадитися з мудрою доброзичливою людиною).

3. Якщо завдання творче і складне і його не вдалося розв’язати традиційними методами, тоді використовуйте такі кроки:

3.1.          Сформулюйте протиріччя, укажіть шкідливу функцію.
ТРВЗ виділяє три види протиріч (у порядку зростання складності розв’язання):

  • адміністративне протиріччя: «необхідно поліпшити систему, але я не знаю, як (не вмію, не маю права) зробити це». Це протиріччя є найслабкішим і може бути розв’язане або вивченням додаткових матеріалів, або прийняттям адміністративних рішень;
  • технічне протиріччя: «поліпшення одного параметра системи призводить до погіршення іншого параметра»;
  • фізичне протиріччя: «для поліпшення системи якась її частина має перебувати в різних фізичних станах одно­часно, що неможливо».

3.2.   Сформулюйте ідеальне кінцеве розв’язання (ІКР) і дайте відповідь на запитання: «Що заважає одержати ІКР?».

3.3.   Визначте, які основні частини беруть участь у завданні (складіть модель завдання).

3.4.   Пошукайте ресурс (можливості для вирішення) в кож­ній із цих частин, необхідний для одержання ІКР і узго­дження протиріччя.

3.5.   Використовуйте прийоми для узгодження протиріччя, знайдіть кілька розв’язань.

3.6. Визначте силу одержаних розв’язань і виберіть найкраще розв’язання для певних конкретних умов за заданими критеріями.

3. Морфологічний аналіз.

Зазвичай створення морфологічного аналізу повязують із двома іменами: серед­ньовічним ченцем Раймондом Луллієм (приблизно 1235-1316 рр.) і астрофізиком Фрицем Цвіккі, який працював у США в середині XX ст.

Морфологічний аналіз заснований на побудові таблиці (мор­фологічної скриньки), у якій перелічуються всі основні елементи, що складають об’єкт, і вказується можливо більша кількість відо­мих і можливих варіантів реалізації цих елементів. Комбінуючи варіанти реалізації елементів об’єкта, можна одержати найнеспо­діваніші нові розв’язання.

Послідовність дій при цьому така:

  • Точно сформулювати проблему.
  • Визначити найважливіші елементи об’єкта (ряди таблиці).
  • Визначити варіанти виконання елементів (стовпці таблиці).
  • Занести їх до таблиці (заповнити комірки).
  • Оцінити всі наявні в таблиці варіанти.
  • Вибрати оптимальний варіант.

Головні недоліки методу:

1)   спрощеність підходу до аналізу об’єкта;

2)   можливість одержання занадто великої кількості варіантів для розгляду.

Галузь застосування: морфологічний аналіз має багато як найпростіших, так і ускладнених модифікацій. Проте його застосу­вання раціональне для простих об’єктів і там, де можливо знайти нову ідею за рахунок комбінації відомих рішень (реклама, дизайн тощо).

Секрети успіху полягають у виборі невеликої кількості най­істотніших основних параметрів (вибрати основне чомусь завжди буває нелегко) і якомога більшої кількості найнеймовірніших ва­ріацій, а також у доброму знанні теми.

Учитель наводить приклад застосування морфологічного аналізу, залучаючи учнів для спільної роботи (об’єднати учнів у групи).

4. Винахідництво

Винахідництво — галузь інтелектуальної діяльності, де творчий процес знаходження нового розв’язання технічного завдання, націленого на досягнення істотного ефекту, втілюється у винаході.

Винахід — це розв’язання технічного завдання, що належить до матеріального об’єкта (продукту) або процесу здійснення дій над матеріальним об’єктом за допомогою матеріальних засобів (способу). Щоб бути визнаним винаходом, відповідне технічне рішення повинне мати:

  • новизну (не бути відомим з існуючого рівня техніки);
  • винахідницький рівень (не бути очевидним, виходячи з поточного рівня знань фахівців);
  • можливість промислового застосування.

Винахід є об’єктом інтелектуальної власності. Право на ви­нахід виникає при його державній реєстрації. Документом, що підтверджує право на винахід, є патент на винахід.

 

Тест

1. Численна кількість варіантів розв’язання проблеми в методі морфологічного аналізу — це:

а) недолік методу;                                        б) перевага методу.

2. У ТРВЗ виділяють:

а) 3 види протиріч;               б) 4 види протиріч;              в) 5 видів протиріч.

3. ФВА використовують:

а) для вдосконалення якості продукції;

б) розв’язання технічних завдань;

в) створення нової продукції.

4. Для підтвердження права на винаходи необхідно мати:

а) патент;                               б) паспорт;                            в) трудову книжку.

5. Технічне протиріччя, що виникає при використанні ТРВЗ, формулюється так:

а) «необхідно поліпшити систему, але я не знаю, як це зробити»;

б) «поліпшення одного параметра системи приаводить до погіршення іншого параметра»;

в) «для поліпшення системи її частина має перебувати в різних фізичних станах одночасно, що неможливо».

6. Щоб винахід було визнано, він повинен мати:

а) новизну;                б) низьку собівартість;                     в) гарний зовнішній вигляд.

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Використання морфологічного аналізу для роботи над проектом

Хід роботи

1. Точно сформулюйте проблему.

2. Створіть таблицю (морфологічну скриньку).

2.1.   Визначте найважливіші параметри (елементи) об’єкта (3-6 параметрів).

2.2.   Визначте варіанти виконання параметрів (елементів) (до 5 варіантів).

2.3.   Занесіть їх до таблиці (морфологічної скриньки).

Параметри

Варіанти виконання параметрів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Довільно компонуйте параметри і варіанти й заповніть комірки таблиці.

3. Оцініть, наскільки всі отримані в таблиці варіанти розв’язання проблеми відповідають завданню.

4. Випишіть варіанти, що сподобалися.

5. Виберіть оптимальний варіант.

Ми вибираємо такий варіант:

6. Оформіть підготовлені результати в портфоліо вашого проекту.

 

Урок № 1 (продовження)

4. Метод фокальних обєктів (МФО), або метод випадковостей

Розповідь учителя

Метод фокальних об’єктів (МФО) — це метод пошуку но­вих ідей шляхом приєднання до вихідного об’єкта властивостей або ознак випадкових об’єктів. Застосовується при пошуку нових модифікацій відомих пристроїв і способів, розширенні асортимен­тів товарів, створенні реклами товарів, сфер застосування відомих речовин, відходів виробництва, а також для тренування уяви.

Метою методу є вдосконалювання об’єкта за рахунок одер­жання великої кількості оригінальних модифікацій об’єкта з не­сподіваними властивостями.

Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. Утворені незвичайні сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій.

Метод фокальних обєктів (МФО) створив у 1923 р. Е.Кунце професор Берлін­ського університету, в 1950-х рр. його удосконалив Ч.Вайтинг у США. Цей метод відзна­чається простотою і значними, практично необмеженими можливостями пошуку нових точок зору щодо вирішуваної проблеми. У методі використовуються асоціативний пошук і евристичні властивості випадковості.

Алгоритм дій при використанні МФО:

  • Виділити об’єкт, що підлягає вдосконаленню. Фокальним об’єктом (ФО) може бути як окремий предмет, річ, товар або . послуга, так і організація в цілому або її окремі підрозділи. При обранні фокального об’єкта визначте мету його вдоско­налення — це буде критерій, за яким потім відбиратимуть­ся ідеї.
  • Вибрати три-чотири випадкові об’єкти (відкривши будь-яку книгу, газету тощо).
  • Виписати для кожного з них кілька характерних ознак (влас­тивостей). Краще використовувати випадкові слова з різних галузей: техніка, поезія, фантастика, явища природи, живі об’єкти та ін. Слова не повинні належати до тієї ж галузі, що й сам фокальний об’єкт. При виборі властивостей слід уника­ти банальних означень, таких якгарний, жовтий, трикутний, важкий, надійний тощо. Вони властиві майже будь-якому об’єкту, тому високою є ймовірність того, що при асоціюванні з фокальним об’єктом вони не дадуть цікавого сполучення. Можна вибирати властивості, ознаки, які об’єкт виявляє іно­ді. Наприклад: лампочка — згасла, автомобіль — що буксує, вітер — завиваючий, кішка — брудна, листок — дірявий.
  • Отримані ознаки перенести на ФО й одержати нові сполу­чення. Нові сполучення розвити шляхом вільних асоціацій. При генерації нових ідей на основі отриманих словосполучень важливо розвивати ланцюжки асоціацій, давати кілька варі­антів відповідей на запитання: «Що це може бути?», «Де це можна використати?», «Кому це потрібно?».
  • Зафіксувати всі цікаві ідеї.
  • Оцінити нові ідеї й відібрати найбільш ефективні з погля­ду реалізації. Результатом застосування МФО є список ідей і пропозицій щодо нових модифікацій об’єкта. При відборі найбільш ефективних пропозицій зазвичай залучають екс­пертів.

Достоїнствами МФО є його універсальність, простота освоєн­ня й необмежені можливості пошуку нових підходів до проблеми, нешаблонність висунутих ідей. Проте цей метод має й недоліки. Його неможливо застосувати при вирішенні складних завдань, адже в ньому відсутні системні правила відбору й критерії оціню­вання одержуваних ідей.

5. Метод гірлянд випадковостей й асоціацій

Цей метод є розвитком методу фокальних об’єктів. Він до­помагає знайти велику кількість підказок для нових ідей шляхом утворення асоціацій. Алгоритм цього методу визначає порядок дій, що ефективніше пояснити на прикладі розв’язання конкретного завдання.

Приклад використання методу гірлянд випадків й асоціацій.

Завдання: необхідно запропонувати нові, оригінальні й ко­рисні модифікації стільців для розширення асортименту меблевої фабрики.

Алгоритм методу

1. Визначення синонімів об’єкта.

Гірлянда синонімів для слова «стілець»: стілець — крісло — табурет — диван — лавка.

2. Довільний вибір випадкових об’єктів.

Утворимо другу гірлянду зі слів, узятих навмання, напри­клад: лампа — решітка — кишеня — кільце — квітка (учні можуть її і пропонувати інший набір випадкових слів).

3. Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об’єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об’єктом.

Таким чином одержуємо: крісло з лампочкою, ґратчастий стілець, диван з кишенями, табурет для квітів тощо.

4. Складання переліку ознак випадкових об’єктів.

Для зручності їх поєднують у таблицю (таблицю можна на­креслити на дошці й графи «Ознаки» заповнювати разом з учнями).

НАЙМЕНУВАННЯ Й ОЗНАКИ ВИПАДКОВИХ ОБЄКТІВ

Найменування

Ознаки

Лампочка

Скляна, електрична, колбоподібна, із цоколем, прозора, матова

Решітка

Металева, пластмасова, плетена, кована, гнучка, велика, дрібна

Кишеня

Передня, бічна, задня, зовнішня, внутрішня, накладна, із блискавкою, для зберігання документів, носових хусточок, грошей

Кільце

Металеве, дерев’яне, пластмасове, надувне, емальоване, з орнаментом, для спортивних вправ, кільце Сатурна

Квітка

Одноколірна, багатобарвна, запашна, чашоподібна, плямиста, зонтична, польова, гірська, осіння, водяна, садова, із шипами, симетрична, лікарська

5. Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об’єкта і його синонімів ознак випадково обраних об’єктів.

Наприклад, увівши в гірлянду синонімів ознаки лампочки, можна утворити такі сполучення:скляний стілець; крісло, що ви­промінює тепло; колбоподібний табурет; прозорий стілецьтощо.

Аналогічно одержують нові ідеї конструкцій, приєднуючи до гірлянди синонімів ознаки інших випадкових об’єктів — решітки, кишені, кільця, квітки.

6. Генерування гірлянд асоціацій.

По черзі з ознак випадкових об’єктів, виявлених на четвер­тому кроці, генеруються гірлянди вільних асоціацій.

Генерування гірлянди асоціацій за першою ознакою випадко­вого об’єкта «лампочка». Цією ознакою є слово «скляна». Гірлянда асоціацій створюється шляхом постановки запитання: «Що нагадує слово «скляна»?» Відповідь може бути такою: «Скляне волокно». Далі запитується: «Що нагадує слово «волокно»?» Воно може на­гадувати тканинуплетиво,в’язання. Аналогічно, продовжуючи пошук елементів гірлянди асоціацій, можна збільшити довжину гірлянди. Тканина може нагадувати плаття для свята, що відзна­чалося літнього сонячного дня. Сонце може нам нагадати орбіти, за якими рухаються планети. Це асоціюється з космонавтами, які літають на величезні відстані від Землі. Далекі відстанішвидко долаються на літакуЛітаками керують льотчики, які у випадку аварії можутькатапультуватисяКатапульти застосовуються для запуску літальних апаратів у повітря з військових кораблів, що охороняють морські кордони, тощо.

Гірлянда асоціацій у цьому випадку може мати такий вигляд: скло — волокно — тканина — плаття — свято — сонце — південь — спека — планета — космонавт — літак — льотчик — аварія — ката­пульта — літальний апарат — повітря — військовий корабель — мо­ре — кордонтощо.

7. Генерування нових ідей.

До елементів гірлянди синонімів технічного об’єкта по черзі намагаються приєднати елементи гірлянди асоціацій.

Так, наприклад, використовуючи тільки першу гірлянду асо­ціацій, можна утворити такі сполучення: скляний стілець, крісло зі скловолокна, пуф, обтягнутий тканиною, крісло для катапульти, курортне крісло, крісло від спеки (або що створює спеку), крісло з парасолькою, літній стілець, крісло для засмагання, крісло для відпочинку, крісло для космонавта, стілець для свята, обтягнутий гарною тканиною, літакове крісло, рятувальний стілець при ава­ріях тощо.

8. Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішують питання: продовжувати генерування гірлянд асоціацій чи їх уже досить для підбору корисних ідей.

9. Оцінювання й вибір раціональних варіантів ідей.

10. Відбір оптимального варіанта.

Відбір оптимального варіанта з раціональних здійснюється різними прийомами оптимізації. Досить простим і ефективним є ме­тод експертного оцінювання.

Висновок: аналіз показує, що знайдені ідеї різноманітні за своєю суттю.

Тест для перевірки засвоєння нового матеріалу

1. Метод мозкової атаки — це метод:

а) вирішування творчих винахідницьких завдань;

б) залагодження міжособистісних конфліктів;

в) вирішення завдань із галузі інформаційних технологій.

2. Мета методу мозкової атаки — стимулювати групу людей:

а) до трудової діяльності;

б) конфліктів, критики;

в) швидкого генерування великої кількості ідей.

3. Скільки груп людей послідовно розв’язують завдання при ви­користанні методу мозкового штурму?

а) 2;                                         б) 3;                            в) 4.

4. Як називається група, що працює на першому етапі мозко­вого штурму?

а) генератори ідей;               б) експерти;               в) аналітики.

5. При використанні методу синектики:

а) генерація ідей та їх критика не розподілені в часі;

б) генерація ідей та їх критика розподілені в часі;

в) об’єкт спочатку критикується, а потім генеруються ідеї щодо його вдосконалення.

6. Метод контрольних запитань є варіантом методу:

а)           фокальних об’єктів;

б)           мозкового штурму;

в)           гірлянд випадковостей й асоціацій.

7. Метод фокальних об’єктів — це метод пошуку нових ідей шляхом:

а) приєднання до вихідного об’єкта властивостей або ознак випадкових об’єктів;

б) створення гірлянд асоціацій;

в) критики властивостей об’єкта.

8. Емпатія — це аналогія:

а) фантастична;                     б) особиста;               в) символічна.

Практична робота

Тема: вибір теми проекту. використання методу синектики для вирішення завдань проекту

Хід роботи

1. Виберіть тему для проектної діяльності зі списку, запропо­нованого вчителем, або запропонуйте свій варіант.

2. Скористайтеся методом синектики для генерування ідей щодо вирішення завдань проекту.

2.1. Попередній етап — постановка проблеми.

Сформулюйте проблему для мозкової атаки.

Виберіть ведучого мозкової атаки й визначте дві групи учасників: генераторів ідей і критиків-аналітиків.

Укажіть свою роль.

2.2. Основний етап — генерація ідей.

Виберіть вид (або види) аналогії. Обґрунтуйте свій вибір.

2.3. Запишіть висунуті ідеї.

2.4. Завершальний етап — групування, відбір й оцінювання ідей.

Виберіть найцінніші ідеї.

2.5. Визначте остаточний результат мозкового штурму. Укажіть вибраний вами варіант вирішення проблеми.

8. Оформіть підготовлені результати в портфоліо вашого проекту.

УРОК 1 (початок)

Тема уроку. Методи творчого и критичного мислення в проектній технології.

Методи творчого мислення

1. Метод мозкової атаки

Мозковий штурм — груповий метод творчої діяльності за від­сутності будь-яких критеріїв оцінювання й напрямків пошуку ідей. Метод є практично універсальним, тому що дозволяє розглядати майже будь-яку проблему у сфері людської діяльності. Це можуть бути завдання з галузі організації виробництва, сфери обслугову­вання, бізнесу, економіки, соціології, карного розшуку, військових операцій тощо. Головна умова: завдання мають бути просто й зро­зуміло сформульовані.

Метод мозкового штурму (brainstorm) створив у 30-ті рр. XX ст. Алекс Осборн, співробітник рекламного агентства ВВР&О. У наш час існує понад 50 модифікацій цього методу.

Для проведення мозкової атаки обирається ведучий мозкового штурму й створюються дві групи:

1. генератори ідей — учасники, які пропонують нові варіанти вирішення завдання;

2. критики-аналітики — члени комісії, які обробляють запро­поновані варіанти. У ці групи слід відбирати людей, які мають певні якості.

Ведучий: вимоги до учасника.

Завдання ведучого: забезпечувати якість мозкового штур­му, регулюючи його хід.

Повноваження ведучого:

  1. 1. Відповідати за процедуру й регламент роботи (дотримання правил).
  2. 2. Припиняти неконструктивне поводження учасників — «перетягання каната», «павиний хвіст» тощо.
  3. 3. Забезпечувати психологічну підтримку учасників, атмосферу активності й доброзичливості (повинен уміти миттєво позитивно оцінити будь-яку ідею).

4. Керувати процесом пошуку ідей (необхідно постійно уточ­нювати формулювання завдання, розширювати поле по­шуку, виділяти нові напрямки й аспекти розв’язань, задавати нові напрямки пошуку рішень для учасників).

Успіх мозкового штурму залежить від психологічної атмо­сфери й активності обговорення, тому роль ведучого в мозковому штурмі дуже важлива. Саме він може «вивести з безвиході» і вдих­нути свіжі сили в процес.

Генератор ідей: вимоги до учасника.

Завдання генератора ідей: безупинно висувати ідеї щодо по­ставленої проблеми або завдання.

Вимоги до генераторів:

  1. Висування великої кількості ідей за широким спектром тем, заснованих на нових принципах, перенесення ідей із різних галузей, використання яскравих несподіваних аналогій.
  2. Використання ідей, висунутих раніше іншим генератором.
  3. Генераторові ідей має бути притаманна віра в те, що кращі ідеї ще попереду, а також оптимізм.
  4. Неприпустимо включати в групу генераторів природжених скептиків і критиканів.
  5. Генератори ідей повинні мати широкий кругозір, а також здатність відходити від нав’язливих ідей.

Типовий генератор активно висуває ідеї з будь-якої запро­понованої теми, завдання, у присутності третіх осіб і за наявнос­ті критики («фонтан ідей»). Тіньовий генератор активно висуває ідеї індивідуально. Інертний генератор має позитивну установку на творчість, але в нього немає досвіду, низький рівень вимог. Ба­жано мати в групі генераторів дівчат і юнаків.

Аналітик: вимоги до учасника.

Завдання критика-аналітика: виявлення раціонального зер­на в кожній запропонованій до аналізу ідеї.

Вимоги до аналітика:

  1. 1. Розуміння специфіки проблеми (завдання).
  2. 2. Здатність до узагальнення.
  3. 3. Йому мають бути притаманні оптимізм і віра в те, що краща ідея — це та, котра аналізується саме зараз.
  4. 4. Гарні аналітики можуть виявити нові принципи роз­в’язання завдання після класифікації принципів, висуну­тих генераторами. Дуже часто найцінніше в мозковому штурмі —- новий напрямок пошуку, а не конкретне рі­шення.

Етапи й правила моз­кового штурму

  1. Попередній етап — постановка проблеми. На початку цього етапу проблема має бути чітко сформульована. Учасникам розповідається про завдання генераторів ідей і аналітиків. Потім кожний пише, у якій групі він хотів би брати участь зі своїми товаришами. Відбувається відбір учасників штурму, обрання ведучого.
  2. Основний етап — генерація ідей. Дуже важливо дотриму­вати правил цього етапу:
  • Головне — кількість ідей. Не робіть ніяких обмежень, радо приймаються як логічні, так і абсурдні ідеї.
  • Повна заборона на критику й кожну (у тому числі позитивну) оцінку висловлюваних ідей, тому що оцінювання відволікає від основного завдання і збиває творчий настрій.
  • Незвичайні й навіть абсурдні ідеї уважно вислуховуються.
  • Комбінуйте й поліпшуйте будь-які ідеї.
  • Усі ідеї фіксуються (записуються на дошці, на диктофон, іншими засобами).

3. Заключний етап — групування, відбір і оцінювання ідей. Визначаються найцінніші ідеї та підбивається остаточний підсу­мок мозкового штурму. На цьому етапі, на відміну від другого, оцінювання не обмежується, а навпаки, вітається. Методи аналізу й оцінювання ідей можуть бути дуже різними. Успішність цього етапу прямо залежить від того, наскільки «однаково» учасники розуміють критерії відбору й оцінювання ідей.

— Зоною оптимального використання мозкового штурму є:

  1. Завдання, коли ми ще не маємо глибоких знань про об’єкт дослідження й необхідно визначити напрямки розв’язання проблеми. На цьому етапі ми поки що не можемо застосувати логіку. Припустімо, що проблема виникла нещодавно.
  2. Завдання на проектування нової продукції, ідей реклами тощо.

3. «Зворотні» завдання («зворотний» мозковий штурм): як погіршити товар, процес, послугу. Вирішуються ці завдання для того, щоб після зворотного мозкового штурму знайти «зайві ланки» і виключити з процесів непотрібні або шкідливі процедури.

Основний недолік методу — мала продуктивність при зна­чних витратах часу.

2. Метод синектики

Синектика (із гр. — «сполучення різнорідних елементів») — вид мозкового штурму при допущенні обговорення й відсівання ідей на стадії їх висування й визначення прийомів генерування ідей.

Синектика (Synectics) методика психологічної активізації творчості, запропо­нована Вільямом Дж. Гордоном у 50-ті рр. XX ст. Дж. Гордон розробив цей метод розвязання проблем, коли керував групою дослідження винаходів для Артура Д. Літтла.

При організації пошуку нових рішень методом синектики дотримують тих самих правил, що й при використанні методу мозкового штурму. При цьому варто враховувати, що відмінність методу синектики полягає в тому, що на стадії висування ідей заохочуються їх критика й відсівання тих ідей, які не відповідають поставленому завданню.

У процесі генерування використовується прийом аналогій.

Види аналогій.

Пряма аналогія

При прямій аналогії розглянутий об’єкт порівнюється з більш-менш схожим аналогічним об’єктом у природі або техніці. Напри­клад, для вдосконалення процесу фарбування меблів застосування прямої аналогії полягає в тому, щоб розглянути, як забарвлені мінерали, квіти, птахи тощо або як фарбують папір, кіноплівки та ін.

Символічна аналогія

Символічна аналогія вимагає в парадоксальній формі сфор­мулювати фразу, яка буквально двома словами відображає суть явища. Наприклад, при розв’язанні завдання, пов’язаного з мар­муром, знайдено словосполучення «райдужна сталість», тому що відшліфований мармур (крім білого) — весь у яскравих візерунках, що нагадують веселку, але всі ці візерунки постійні.

Фантастична аналогія

При фантастичній аналогії необхідно уявити фантастичні засоби або персонажів, які виконують те, що потрібно за умовами завдання. Наприклад, хотілося б, щоб дорога існувала там, де її торкаються колеса автомобіля.

Особиста аналогія

Особиста аналогія (емпатія) дозволяє уявити себе тим предметом або частиною предмета, про який ідеться в завданні. У прикладі з фарбуванням меблів можна уявити себе білою воро­ною, що хоче пофарбуватись. Або, якщо вдосконалюється зубчас­та передача, то уявити себе шестірнею, що обертається навколо своєї осі, підставляючи боки сусідній шестірні. Слід у буквальному значенні входити «в образ» цієї шестірні, щоб на собі відчути все, що дістається їй, і яких вона зазнає незручностей або переванта­ження. Що дає таке перевтілення? Воно значно зменшує інерцію мислення й дозволяє розглянути завдання з нової точки зору.

3. Метод контрольних запитань

Суть методу контрольних запитань полягає у використанні при пошуку розв’язань творчих завдань списку спеціально підго­товлених запитань. Цей метод можна застосовувати в комбінації з методом мозкового штурму для генерування ідей, формулюван­ня відповідей. У практиці набули поширення універсальні опитувальники, складені Л.Осборном, Д.Пірсоном, Д.Пойя та ін. Їх досить багато, але по своїй суті вони є своєрідними шпаргалками для винахідників.