Проектування та дизайн меблів засобами комп′ютерної графіки

Сучасні мережі меблевих магазинів надають можливість придбати готові меблі різної якості та вартості. З іншого боку настав час, коли зробити унікальні меблі власноруч надзвичайно просто. Зараз кожному доступні будь-які матеріали та комплектуючі, інструменти, комп′ютерні програми для моделювання, а мережа Інтернет, журнали та каталоги – невичерпне джерело ідей для дизайнера.
Будь яка людина, що має мінімум інструментів, здатна спроектувати та скласти якісні сучасні меблі. Найбільш трудоємні частини технологічного процесу, що лежать між проектуванням та складанням, майже повністю беруть на себе виробники матеріалів та фурнітури. На долю автора випадають найбільш творчі та цікаві етапи.
Основи композиції та дизайну меблів.
Створення меблів вважається прикладною інженерною задачею. Воно в рівній мірі є і наукою, і мистецтвом. Поруч з серійним виробництвом, значну долю ринку меблів займають малі підприємства та майстри, які працюють самостійно. Не дивлячись на задачі, об′єми та засоби виробництва, кожен майстер виготовляючи меблі займається творчою діяльністю.
Процес створення меблів, як і будь-якого іншого виробу, може мати два принципові варіанти:
• креатив – повний цикл проектування, починаючи з задуму і технічного завдання до виготовлення виробу.;
• копіювання – доробка існуючих промислових чи виставкових зразків меблів.
Існують три фактори, під впливом яких формується кожен предмет побуту. Це ергономіка, естетика та економіка. Перші два поняття універсальні, а третій, як правило, протидіє першим двом.  Також економічна складова в певний момент часу і надає певну свободу творчості, і обмежує її.
Ергономіка – це наука, основним змістом якої є вивчення функціональних можливостей людини і створення предметів,що найбільше їм відповідають.   
Складовою частиною ергономіки є інженерна психологія, яка описує умови роботи в різних ситуаціях, психофізичну оцінку людиною предметного світу.
Для проектування також необхідна антропометрія – система вимірювання людського тіла.
Меблі як інтер′єр житла є другою по близькості до людини складовою предметного середовища (перша – білизна та одяг).
За своїм значенням в побуті людей меблі займають 4-те місце після їжі, одягу та даху над головою
Дизайнеру важливо з самого початку уявити функціональне призначення предметів меблів, а потім – відповідні елементи їх конструкції та просторові параметри, естетичну складову тощо.

Для нормального функціонування людині дуже важливі зони рухів: ближня, нормальна та комфортна. В останній області людині, яка сидить чи стоїть зручно виконувати роботу з максимальною силою та точністю при мінімальній втомлюваності.
При плануванні габаритів меблів також важлива зона максимальних рухів чи досяжності


Приклади функціональної значимості елементів і розмірів:
—    висота та глибина стільниці («столешницы»)
—    висота та розміри сидіння табурету
—    висота та глибина полиць шафи
—    кут відкритих дверцят кухонної шафи (травматично небезпечна зона)
—    ширина та висота шафи для одягу з урахуванням розмірів плечиків та довжини одягу
—    габарити компьютерного столу пов′язані з розмірами пристроїв (принтер, монітор, системний блок)

Класифікація меблів
Класифікація меблів за експлуатаційним призначенням:
—    побутові меблі
—    меблі для громадських приміщень
Класифікація меблів за функціональним призначенням:
—    для збереження (корпусна – шафи, тумби, комоди, серванти)
—    для сидіння і лежання (ліжко, диван, тахта, крісло, стілець, табурет)
—    меблі для роботи та прийому їжу
—    інші (манеж, вішалка для одягу)
Класифікація за конструктивно-технологічним ознаками:
—    збірно-розбірні (вироби, конструкція яких дозволяє здійснювати їх неодноразову складання та розбирання);
—    універсально-збірні (вироби з уніфікованих деталей, що дозволяють здійснювати формування меблів різного функціонального призначення та розмірів);
—    секційні ( вироби, що складаються з декількох секцій меблевих, що встановлюються одна на іншу або поруч один з одним);
—    нерозбірні;
—    вбудовані;
—    меблі, що перетворюються (конструкція яких дозволяє шляхом переміщення деталей міняти їх функціональне призначення та (або) розміри);
—    гнуті  (вироби, основні деталі яких виготовлені методом гнуття);
—    плетені

Норми та стандарти
Розквіт масових антропометричних досліджень припадає на кінець XIX – початок XX століття.
Основні концепції в меблебудуванні заклались саме тоді.
1.    Парта Ерісмана. Розробником був лікар-гігієніст.
2.    Диван «Club 1910» Йозефа Хоффмана.
3.    Гнутий стілець №14 Міхаеля Тонета («венский стул»)
Деякі функціональні параметри меблів для зберігання



Розміри столів


Естетика. Основи формальної композиції.
Органічність, цілісність форми та контраст.
Пропорційність та ритм.
Масштабність
Пластичність або скульптурність (крайні випадки пластичності – площина і куля, кристал і крапля)
Кольори і поєднання кольорів
Фактура і текстура

Стилі меблів
Найчастіше під стилем в мистецтві розуміється стійка сукупність типових художніх прийомів і форм. У матеріальній культурі до цього поняття додається поєднання характерних матеріалів і конструктивних прийомів. Стилі меблів, як і архітектурні стилі дуже тісно пов’язані з логікою використання матеріалу, а матеріали, у свою чергу, багато в чому визначаються пануючою організацією виробництва.
Існують етнічні, історичні і сучасні стилі. Останнє поняття досить фантомне. Це спроба мистецтвознавців упорядкувати і класифікувати усе різноманіття продукції, що створюється. Правильніше говорити про спрямованість або напрями сучасного дизайну. Що стосується наслідування якого-небудь історичного або етнічного стилю те в сучасних меблях швидше класифікація йде за розробками дизайнерських і промислових груп.
High-tech
High-tech (буквально «висока техніка») — напрям, який, в певному значенні, спирається на ідеї конструктивізму початку XX століття. Для цього напряму характерно, в першу чергу, використання профільованого металу, скла, листової, литої і формованої пластмаси. Конструкція визначається властивостями цих матеріалів, а форма підпорядкована конструкції. Пластика форми іноді досягається за рахунок елементів металевого трубчастого каркаса, стійок, сітчастих і ґратчастих конструкцій. Друга риса цього напряму —розвинена технічно складна фурнітура, часто виступаюча в ролі акценту, інтеграція галогенного, люмінесцентного або світлодіодного підсвічування і навіть побутової техніки.
Мінімалізм
Цей напрям наслідує філософію зручної простоти. У таких меблях будь-який елемент набуває функціональності, а естетика — раціональна. Як наслідок, форма лаконічна і наближається до простих геометричних фігур, пластика підпорядкована конструкції, а конструкція вписується в чистоту ліній. Послідовний, усвідомлений дизайнерський мінімалізм легко сплутати з вимушеним примітивізмом, який всіляко намагається себе замаскувати за допомогою розкладок, грубих пластмасових накладних елементів ручок і опор «під старовину», що суперечать самій формі виробу.
Натуралізм
Напрям є натуральним не стільки по своїй художній формі, скільки за екологічним змістом. Натуралізм відноситься до інтер’єру в цілому, а стосовно меблів — це передусім використання натурального дерева завершеність і простоту конструкції. Виразні засоби напрям черпає і в мінімалізмі, і в етнічних стилях.
Еклектика
Еклектика — змішення різнорідного і зіставлення непорівнянного — існує стільки ж, скільки і стилів взагалі. Зовні від еклектики до несмаку один крок, але по суті це діаметрально протилежні явища. Критерій, що відділяє еклектичний напрям від повної його відсутності,- наявність самої ідеї, закладеної у виробі. Це може бути і тонка іронія, і ностальгія по минулому, і просто віддзеркалення багатої і багатопланової особи творця або замовника інтер’єру і меблів. Несуперечність може бути досконала, але життя повне діалектичних парадоксів. Істинна еклектика вимагає розумного споживи теля і талановитого дизайнера. Історичні і етнічні стилі багаторазово і детально описані і входять у будь-яку програму естетичного виховання. Дотримання або наслідування будь-якого стилю — питання смаку, світовідчуття і потреб конкретного споживача.

При створенні меблів можливі три ступені наближення до таких стилів.
—    Реконструкція — це максимально точне відтворення історичних або народних зразків. При цьому повторюється не лише естетична, але і конструктивна а по можливості і технологічна складова. Ціна подібного виробу, залежно від першоджерела, варіюється від декількох гривень (сосновий чурбак як табуретка) до безкінечності (буфет червоного дерева, інкрустований золотом і слоновою кісткою).
—    Імітація — припускає повторення багатьох або деяких виразних рис іншими технічними засобами. У меблевому мистецтві імітація — один з найвідповідальніших, небезпечніших і сумнівних прийомів. За визначенням вона майже завжди спростовує принципи цілісності форми і конструктивної переконливості. Апофеоз потворної імітації — накладне «різьблення» з коричневої литої пластмаси або «ампірна» фурнітура з цинкового сплаву.
—    Стилізація — набагато прийнятніша оскільки означає окремі риси оригіналу органічними засобами створюваного виробу. Стилізація завжди носить підкреслено умовний характер, може торкатися пропорцій, інших композиційних складових, елементів обробки.