Программы и обучение английскому языку

http://5.firepic.org/5/images/2014-12/02/utcp3es6azvf.jpg

Если вы взяли в толк что вам нужно образование самого высшего уровня, мы поможем извлечь наивысшую пользу из этого события. Изучения британского языка за границей и прочих зарубежных языков в стране носителеля языка — это возможность прекрасная одолеть препятствия в разговоре. Вы будете применять язык в ежедневных обстановках, что, наконец, занесет вклад важный в процесс изучения британского.Изучение за данным этапом даст возможность активизировать познания, которые Вы уже, стало быть, возымели дома.Программы и обучение английскому языку за границей цены. Сейчас Ваши теоретические зания дополнятся практическими способностями. Вот поэтому образование за этапом так может быть полезно. Вы приобретете навык общения, узнаете много свежего, увлекательного и подходящего для последующей карьеры. Само-собой разумеется, за границей образование можно именовать совершенной возможностью броситься в языковую атмосферу.

Немного макияжа.

Вы хотите приобрести автоотопитель Eberspacher по не большой стоимости? Тогда могу порекомендовать вам магазин http://112auto.ru/38-vykhlopnaya-sistema, тут доступные цены и огромный ассортимент товаров для автомобиля.

Создаем новый слой: «Слой»-«Корректирующий слой»-«Кривые»(Стиль выбираем линейная контрастность). Жмем Enter. Дублируем слой «Глаза» Далее в меню «фильтр»-«Резкость»-«контурная резкость»(Значения: Эффект -35%; Радиус 5px; Порог-0) Нажимаем Enter. В меню «Слой»-«Маска слоя»-«Скрыть все». Устанавливаем белый цвет и рисуем на глазах, это сделает их выразительнее.

Кафе «Камбэй»

Гостила я у друзей во Владивостоке. Классный город, я так прекрасно отдохнула. Особенно мне пришлась по душе кухня, точнее кафе. Это кафе «Камбэй», которое готовит национальную китайскую еду: http://kambey.ru/. Вообще я заметила, что рестораны китайской кухни пользуются у нас большой популярностью.

Шикарные блюда, ассортимент огромный, всё очень вкусно и полезно. Блюда не просто очень вкусные, но и еще очень полезные, так как китайская кухня это прежде всего кухня, которая содержит большое количество специй и овощей. Здесь можно попробовать классические китайские салаты и блюда приготовленные на чугуне, а китайские десерты просто пальчики оближешь. Мы посещали это кафе чуть ли ни каждый день, кстати, оно находится по адресу: Владивосток, Народный проспект, 57, и работает ежедневно. А если идти никуда не хочется, просто закажите все эти вкусности себе на дом. Готовые блюда вам доставят в точно обговоренные сроки, а при заказе на сумму более 600 рублей всё доставят абсолютно бесплатно. Заказывайте и наслаждайтесь вкусной и полезными китайскими блюдами!

Языковые курсы в Польше

http://5.firepic.org/5/images/2014-11/20/os82o5zk4ult.jpg

Обычная программка курсов языковых в Польше также содержит работу над текстами письменными и материалы все для общения на всяком уровне, возможность проведения занятий языковых на воздухе открытом и вне аудитории учебной (в пабе, музее либо на, как все знают, велосипедной прогулке). Очень то хочется подчеркнуть , что активная конфигурация изучения в Польше возможность даст язык изучить, языковые курсы в Польше http://www.univerpl.com.ua/ru/kursi_polskogo_yazika.html в обычных обстановках, выяснить больше о неведомых уголках Польши и о, польской культуре.В последнее время курсы по исследованию польского отыскать можно и в Украине, тем не менее будущим студентам безотступно, вообщем то, рекомендовано осваивать язык польский в Польше. Так как непосредственно абсолютное погружение в языковую среду делает изучение тем более действенным. Необходимо то подчеркнуть , что того не считая , если вы рассчитываете исследование языка польского в Польше конкретно при вузе, собираетесь в который как раз поступать, это значительно так сказать упростит вам процесс ассимиляции в среду студенческую : программки таких средних учебных заведений очень приспособлены к институтским учебным намерениям ? тут вас обучат вести конспекты лекций, принимать речь педагога на слух, формулировать личные думы на верном языке польском , вас ознакомят с, как заведено, научной терминологией по избранной специальности.

Учебник по информатике

http://4.firepic.org/4/images/2014-11/07/dlsxs1hbenv5.jpg

Мало то кто знает, что до того как рассматривать и как раз учебник выбирать для преподавания нужно разобраться — зачем он нам необходим, Pidruchnyk.com.ua/informatyka9. Несомненно, то стоит упомянуть , что если информатику вести в классе гуманитарном нам не необходим будет учебник для разработчиков программного обеспечения и наоборот… Разглядим что представляют из себя эти 3 учебника.1-ый учебник Достаточно увлекательный учебник, хотя вот что любопытно данный учебник так сказать является вроде бы продолжением 1 части «информатика для 7-9 классов» и обязан его вроде бы дополнять, хотя оба учебника, вообщем то, начинаются с одинакового — «впервые в дисплейном классе». Все то давно знают, что цитирую: «Вы пришли в класс дисплейный . Сначала надо(надобно) похлопочи о защищенности работы на ЭВМ …..» 1-ые главы всецело схожи. Хотя что нельзя не отметить учебник созданный для 10 класса дублирует 7 класс. По собственной же структуре учебник как раз припоминает учебник «Базы информатики и вычислительной техники» Создателей А.Г. Надо то сказать, что Кушниренко, Г.В. Внимание на то обратите, что Лебедев, Р.А. Даже заглавие такое же. Весь учебник если не всецело списан, то по последней мере всецело основан на учебнике А.Г.Кушниренко.(жаль нет перечня использованной литературы). В базе учебника А.Г. Как бы не странно это было , но гейна положен школьный язык алгоритмический «идол» (либо похожая с ним версия). Создано это с тем, чтоб ученик, в конце концов, приучался думать логически и «информатически» т.е. зная как принимается решение метод на школьном алгоритмическом имел возможность переместить его на каждой иной язык.Логика в принципе верная, хотя я попробую с ней не дать согласие. Дело в том, что таковой способ применим исключительно в начале изучения, когда закладываются базисные познания программирования и алгоритмизации, хотя если, вообщем то, учить один школьный язык алгоритмический до 11 класса то перейти с него хотя  на BASIC будет трудновато уже . Потому что практически никаких исполнителей «бот» либо «чертежник» ни на BASIC ни на PASCAL, ну и наверное ни в каком ином языке нет. Не считая того, как таких работы примеров с языком в книге не также дается, а рассматриваются только общие методы написанные «обычным языком»

Используя инструменты.

Используя инструменты «Восстанавливающая кисть» и «Штамп» убираем  старые брови, которые образовались после свободного трансформирования и делаем единую текстуру кожи вокруг. Все это повторяем и со второй бровью.
Переходим к волосам. Дублируем слой «Восстанавливающая кисть», выбираем инструмент «Штамп» (“S” “Clone Stamp”). Выбираем для них значения: диаметр 70 px, жесткость 50 %. В качестве источник рассмотрим часть густых волос и клонируем эти волосы (левая кнопка мыши+alt). Получаем такой же результат.
Переходим к пластике лица. Дублируем слой  «Бровь» и называем новый слой – «Пластика». Открываем «Фильтр»; «Пластика» (shift+ctrl+X).
Выбираем инструмент сморщивание (S), выбираем значения для размера кисти: 205 px и немного уменьшаем нос. Можно придать объем губам используя инструмент «вздутие» (размер кисти 90px).

Используя инструменты «Восстанавливающая кисть» и «Штамп» убираем  старые брови, которые образовались после свободного трансформирования и делаем единую текстуру кожи вокруг. Все это повторяем и со второй бровью.

Переходим к волосам. Дублируем слой «Восстанавливающая кисть», выбираем инструмент «Штамп» (“S” “Clone Stamp”). Выбираем для них значения: диаметр 70 px, жесткость 50 %. В качестве источник рассмотрим часть густых волос и клонируем эти волосы (левая кнопка мыши+alt). Получаем такой же результат.

Переходим к пластике лица. Дублируем слой  «Бровь» и называем новый слой – «Пластика». Открываем «Фильтр»; «Пластика» (shift+ctrl+X).

Выбираем инструмент сморщивание (S), выбираем значения для размера кисти: 205 px и немного уменьшаем нос. Можно придать объем губам используя инструмент «вздутие» (размер кисти 90px).

Дублируем слой.

Дублируем слой «Пластика». Следующий слой называется «Гладкая кожа». Переходим в «Фильтр»-«Шум»-«Пыль и Царапины»(радиус 5px). Нажимаем Enter. Переходим в «Фильтр»-«Размытие»-«Размытие по Гауссу»(радиус 5px). Нажимаем Enter.
Переходим в меню «Слой»-«Слой Маска»-«Скрыть все». Справа, в меню «Слой» можно увидеть созданную слой-маску черного цвета. Кликаем по нему и выбираем Инструмент «Кисть»(B), устанавливаем белый цвет(прозрачность 50%). Начинаем красить  участки кожи.
Переходим к обработке глаз. Выбираем инструмент «Осветитель»(непрозрачность 30-40%, диаметр по размеру глаз) и обрабатываем светлые участки глаза. Затем инструментом «Затемнитель»( с диаметром 6-7 px, непрозрачностью около 10%)  и красим по краю оболочки глаз.

Дублируем слой «Пластика». Следующий слой называется «Гладкая кожа». Переходим в «Фильтр»-«Шум»-«Пыль и Царапины»(радиус 5px). Нажимаем Enter. Переходим в «Фильтр»-«Размытие»-«Размытие по Гауссу»(радиус 5px). Нажимаем Enter.

Переходим в меню «Слой»-«Слой Маска»-«Скрыть все». Справа, в меню «Слой» можно увидеть созданную слой-маску черного цвета. Кликаем по нему и выбираем Инструмент «Кисть»(B), устанавливаем белый цвет(прозрачность 50%). Начинаем красить  участки кожи.

Переходим к обработке глаз. Выбираем инструмент «Осветитель»(непрозрачность 30-40%, диаметр по размеру глаз) и обрабатываем светлые участки глаза. Затем инструментом «Затемнитель»( с диаметром 6-7 px, непрозрачностью около 10%)  и красим по краю оболочки глаз.

Урок № 1 (продовження)

4. Метод фокальних обєктів (МФО), або метод випадковостей

Розповідь учителя

Метод фокальних об’єктів (МФО) — це метод пошуку но­вих ідей шляхом приєднання до вихідного об’єкта властивостей або ознак випадкових об’єктів. Застосовується при пошуку нових модифікацій відомих пристроїв і способів, розширенні асортимен­тів товарів, створенні реклами товарів, сфер застосування відомих речовин, відходів виробництва, а також для тренування уяви.

Метою методу є вдосконалювання об’єкта за рахунок одер­жання великої кількості оригінальних модифікацій об’єкта з не­сподіваними властивостями.

Суть методу полягає в перенесенні ознак випадково обраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється, який лежить ніби у фокусі перенесення й тому називається фокальним. Утворені незвичайні сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій.

Метод фокальних обєктів (МФО) створив у 1923 р. Е.Кунце професор Берлін­ського університету, в 1950-х рр. його удосконалив Ч.Вайтинг у США. Цей метод відзна­чається простотою і значними, практично необмеженими можливостями пошуку нових точок зору щодо вирішуваної проблеми. У методі використовуються асоціативний пошук і евристичні властивості випадковості.

Алгоритм дій при використанні МФО:

  • Виділити об’єкт, що підлягає вдосконаленню. Фокальним об’єктом (ФО) може бути як окремий предмет, річ, товар або . послуга, так і організація в цілому або її окремі підрозділи. При обранні фокального об’єкта визначте мету його вдоско­налення — це буде критерій, за яким потім відбиратимуть­ся ідеї.
  • Вибрати три-чотири випадкові об’єкти (відкривши будь-яку книгу, газету тощо).
  • Виписати для кожного з них кілька характерних ознак (влас­тивостей). Краще використовувати випадкові слова з різних галузей: техніка, поезія, фантастика, явища природи, живі об’єкти та ін. Слова не повинні належати до тієї ж галузі, що й сам фокальний об’єкт. При виборі властивостей слід уника­ти банальних означень, таких якгарний, жовтий, трикутний, важкий, надійний тощо. Вони властиві майже будь-якому об’єкту, тому високою є ймовірність того, що при асоціюванні з фокальним об’єктом вони не дадуть цікавого сполучення. Можна вибирати властивості, ознаки, які об’єкт виявляє іно­ді. Наприклад: лампочка — згасла, автомобіль — що буксує, вітер — завиваючий, кішка — брудна, листок — дірявий.
  • Отримані ознаки перенести на ФО й одержати нові сполу­чення. Нові сполучення розвити шляхом вільних асоціацій. При генерації нових ідей на основі отриманих словосполучень важливо розвивати ланцюжки асоціацій, давати кілька варі­антів відповідей на запитання: «Що це може бути?», «Де це можна використати?», «Кому це потрібно?».
  • Зафіксувати всі цікаві ідеї.
  • Оцінити нові ідеї й відібрати найбільш ефективні з погля­ду реалізації. Результатом застосування МФО є список ідей і пропозицій щодо нових модифікацій об’єкта. При відборі найбільш ефективних пропозицій зазвичай залучають екс­пертів.

Достоїнствами МФО є його універсальність, простота освоєн­ня й необмежені можливості пошуку нових підходів до проблеми, нешаблонність висунутих ідей. Проте цей метод має й недоліки. Його неможливо застосувати при вирішенні складних завдань, адже в ньому відсутні системні правила відбору й критерії оціню­вання одержуваних ідей.

5. Метод гірлянд випадковостей й асоціацій

Цей метод є розвитком методу фокальних об’єктів. Він до­помагає знайти велику кількість підказок для нових ідей шляхом утворення асоціацій. Алгоритм цього методу визначає порядок дій, що ефективніше пояснити на прикладі розв’язання конкретного завдання.

Приклад використання методу гірлянд випадків й асоціацій.

Завдання: необхідно запропонувати нові, оригінальні й ко­рисні модифікації стільців для розширення асортименту меблевої фабрики.

Алгоритм методу

1. Визначення синонімів об’єкта.

Гірлянда синонімів для слова «стілець»: стілець — крісло — табурет — диван — лавка.

2. Довільний вибір випадкових об’єктів.

Утворимо другу гірлянду зі слів, узятих навмання, напри­клад: лампа — решітка — кишеня — кільце — квітка (учні можуть її і пропонувати інший набір випадкових слів).

3. Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об’єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об’єктом.

Таким чином одержуємо: крісло з лампочкою, ґратчастий стілець, диван з кишенями, табурет для квітів тощо.

4. Складання переліку ознак випадкових об’єктів.

Для зручності їх поєднують у таблицю (таблицю можна на­креслити на дошці й графи «Ознаки» заповнювати разом з учнями).

НАЙМЕНУВАННЯ Й ОЗНАКИ ВИПАДКОВИХ ОБЄКТІВ

Найменування

Ознаки

Лампочка

Скляна, електрична, колбоподібна, із цоколем, прозора, матова

Решітка

Металева, пластмасова, плетена, кована, гнучка, велика, дрібна

Кишеня

Передня, бічна, задня, зовнішня, внутрішня, накладна, із блискавкою, для зберігання документів, носових хусточок, грошей

Кільце

Металеве, дерев’яне, пластмасове, надувне, емальоване, з орнаментом, для спортивних вправ, кільце Сатурна

Квітка

Одноколірна, багатобарвна, запашна, чашоподібна, плямиста, зонтична, польова, гірська, осіння, водяна, садова, із шипами, симетрична, лікарська

5. Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об’єкта і його синонімів ознак випадково обраних об’єктів.

Наприклад, увівши в гірлянду синонімів ознаки лампочки, можна утворити такі сполучення:скляний стілець; крісло, що ви­промінює тепло; колбоподібний табурет; прозорий стілецьтощо.

Аналогічно одержують нові ідеї конструкцій, приєднуючи до гірлянди синонімів ознаки інших випадкових об’єктів — решітки, кишені, кільця, квітки.

6. Генерування гірлянд асоціацій.

По черзі з ознак випадкових об’єктів, виявлених на четвер­тому кроці, генеруються гірлянди вільних асоціацій.

Генерування гірлянди асоціацій за першою ознакою випадко­вого об’єкта «лампочка». Цією ознакою є слово «скляна». Гірлянда асоціацій створюється шляхом постановки запитання: «Що нагадує слово «скляна»?» Відповідь може бути такою: «Скляне волокно». Далі запитується: «Що нагадує слово «волокно»?» Воно може на­гадувати тканинуплетиво,в’язання. Аналогічно, продовжуючи пошук елементів гірлянди асоціацій, можна збільшити довжину гірлянди. Тканина може нагадувати плаття для свята, що відзна­чалося літнього сонячного дня. Сонце може нам нагадати орбіти, за якими рухаються планети. Це асоціюється з космонавтами, які літають на величезні відстані від Землі. Далекі відстанішвидко долаються на літакуЛітаками керують льотчики, які у випадку аварії можутькатапультуватисяКатапульти застосовуються для запуску літальних апаратів у повітря з військових кораблів, що охороняють морські кордони, тощо.

Гірлянда асоціацій у цьому випадку може мати такий вигляд: скло — волокно — тканина — плаття — свято — сонце — південь — спека — планета — космонавт — літак — льотчик — аварія — ката­пульта — літальний апарат — повітря — військовий корабель — мо­ре — кордонтощо.

7. Генерування нових ідей.

До елементів гірлянди синонімів технічного об’єкта по черзі намагаються приєднати елементи гірлянди асоціацій.

Так, наприклад, використовуючи тільки першу гірлянду асо­ціацій, можна утворити такі сполучення: скляний стілець, крісло зі скловолокна, пуф, обтягнутий тканиною, крісло для катапульти, курортне крісло, крісло від спеки (або що створює спеку), крісло з парасолькою, літній стілець, крісло для засмагання, крісло для відпочинку, крісло для космонавта, стілець для свята, обтягнутий гарною тканиною, літакове крісло, рятувальний стілець при ава­ріях тощо.

8. Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішують питання: продовжувати генерування гірлянд асоціацій чи їх уже досить для підбору корисних ідей.

9. Оцінювання й вибір раціональних варіантів ідей.

10. Відбір оптимального варіанта.

Відбір оптимального варіанта з раціональних здійснюється різними прийомами оптимізації. Досить простим і ефективним є ме­тод експертного оцінювання.

Висновок: аналіз показує, що знайдені ідеї різноманітні за своєю суттю.

Тест для перевірки засвоєння нового матеріалу

1. Метод мозкової атаки — це метод:

а) вирішування творчих винахідницьких завдань;

б) залагодження міжособистісних конфліктів;

в) вирішення завдань із галузі інформаційних технологій.

2. Мета методу мозкової атаки — стимулювати групу людей:

а) до трудової діяльності;

б) конфліктів, критики;

в) швидкого генерування великої кількості ідей.

3. Скільки груп людей послідовно розв’язують завдання при ви­користанні методу мозкового штурму?

а) 2;                                         б) 3;                            в) 4.

4. Як називається група, що працює на першому етапі мозко­вого штурму?

а) генератори ідей;               б) експерти;               в) аналітики.

5. При використанні методу синектики:

а) генерація ідей та їх критика не розподілені в часі;

б) генерація ідей та їх критика розподілені в часі;

в) об’єкт спочатку критикується, а потім генеруються ідеї щодо його вдосконалення.

6. Метод контрольних запитань є варіантом методу:

а)           фокальних об’єктів;

б)           мозкового штурму;

в)           гірлянд випадковостей й асоціацій.

7. Метод фокальних об’єктів — це метод пошуку нових ідей шляхом:

а) приєднання до вихідного об’єкта властивостей або ознак випадкових об’єктів;

б) створення гірлянд асоціацій;

в) критики властивостей об’єкта.

8. Емпатія — це аналогія:

а) фантастична;                     б) особиста;               в) символічна.

Практична робота

Тема: вибір теми проекту. використання методу синектики для вирішення завдань проекту

Хід роботи

1. Виберіть тему для проектної діяльності зі списку, запропо­нованого вчителем, або запропонуйте свій варіант.

2. Скористайтеся методом синектики для генерування ідей щодо вирішення завдань проекту.

2.1. Попередній етап — постановка проблеми.

Сформулюйте проблему для мозкової атаки.

Виберіть ведучого мозкової атаки й визначте дві групи учасників: генераторів ідей і критиків-аналітиків.

Укажіть свою роль.

2.2. Основний етап — генерація ідей.

Виберіть вид (або види) аналогії. Обґрунтуйте свій вибір.

2.3. Запишіть висунуті ідеї.

2.4. Завершальний етап — групування, відбір й оцінювання ідей.

Виберіть найцінніші ідеї.

2.5. Визначте остаточний результат мозкового штурму. Укажіть вибраний вами варіант вирішення проблеми.

8. Оформіть підготовлені результати в портфоліо вашого проекту.

Урок № 14

Тема. Знайомство з редактором SketchUp.

Операції опрацювання тривимірної графіки розглянемо на прик­ладі роботи з програмою SketchUp, адже прийоми роботи з цією про­грамою типові для всіх програм, що опрацьовують 3D-графіку.

SketchUp — прикладна програма для швидкого та простого створення, перегляду та модифікацій 3D-графіки.

Ця програма була створена для комбінування елегантності й спон­танності малювання ескізів олівцем зі швидкістю сучасних цифрових медіа. Розроблена для концептуального проектування, ця достатньо потужна, легка в розумінні програма, дає змогу швидко та легко ство­рювати 3D-графіку.

Програма SketchUp містить достатньо компактний набір різнома­нітних інструментів з «інтелектуальною системою керування», який значно спрощує процес створення 3D-рисунка. На сьогодні це до­сить популярний інструмент для 3D-моделювання, особливо для інди­відуального використання.

Програма має зручний інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Можна використовувати для створення, перегляду і редагування 3D-проектів. До складу SketchUp також входить плагін Google Earth, який дозво­ляє після створення 3D-об’єкта розміщувати його в картографічно­му сервісі пошукового гіганта. SketchUp призначено для ентузіастів, прихильників концепції самостійного моделювання нових меблів, ландшафтів віртуального саду або нових моделей технічних виробів і, навіть, середньовічного палацу.

ВІКНО ГРАФІЧНОГО РЕДАКТОРА ДЛЯ РОБОТИ З ТРИВИМІРНОЮ ГРАФІКОЮ

Рядок меню в SketchUp містить такі компоненти:

1. Файл.

2. Правка.

3. Вигляд.

4. Камера.

5. Малюнок.

6. Інструменти.

7. Вікно.

8. Довідка.

Принцип роботи з командами меню аналогічний всім іншим при­кладним програмам.

Панель інструментів

 

Вибір                                            Поворот

Лінія                                             Витягнути

Прямокутник                                 Орбіта

Коло                                             Виділення

Дуга                                             Збільшуване скло

Створити компонент                      Масштабне збільшування

Гумка                                           Інтернет-довідка

Вимірювальна стрічка                     Непласка місцевість

Заливання                                    Глобальна модель

Виштовхування/ витягування          Обрати модель

Переміщення /Копіювання             Частина моделі

Урок № 7(2 частина). Загальні відомості про дизайн

Однією з умов виразності об’єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності, які є важливими факторами естетичної до­сконалості виробів.

Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсут­ністю в композиції протиріччя між різними геометричними та фі­зичними (колір, маса, фактура) характеристиками.

Співрозмірність форм частин композиції повинна бути в тако­му співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприймання кожної з них. Основу співрозмірності або масштаб­ності становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їх частин. Як і гармонійність, співрозмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.

Цілісність форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими ж ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.

У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова.

Фронтальна композиція — це композиція, що розташована в одній площині. Об’ємна — це композиція виробу, яку ми сприй­маємо з усіх сторін. Глибинно-просторова — ця композиція, що ви­конується з передаванням глибини простору.

У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони, як масштабу, закон пропорційності, закон контрасту.

Закон масштабу. Серед об’єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різ­ні розміри, що викликано певними функціональними вимогами.

Наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових дзбанків, мисок, дерев’яних ложок. Зрозуміло, що розміри цих предметів повинні мати розумні межі — від мініатюрних, через оп­тимальні, до великих. Найзручнішими в користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користу­вач речей) у композиції об’єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масш­табу розкриває логічно і художньо мотивовані метричні відношен­ня між людиною і твором, оточуючим середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми.

Використання масштабів зводиться до трьох основних момен­тів. Перше — застосування звичайного антропометричного масш­табу, виходячи також із того, хто тим предметом має користувати­ся, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину су­венірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оз­доблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними оз­наками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли пере­важно твори, які пов’язанні з оформленням інтер’єру, ритуальні і культові предмети.

Надто великого масштабу твори, без будь-якого логічно-худож­нього мотивування, кваліфікуються як такі, що позбавленні масш­табу — амасштабні.

Відповідного масштабного ефекту можна досягти не тільки змі­нюючи розміри, а й пластичними, графічними засобами декору. Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища.

Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.

Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому ор­ганізацію прийомів площинного та об’ємно-просторового формот­ворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.

У композиції об’єкта художнього конструювання пропорційна співрозмірність форми не знайшла такої досконалої й детальної розробки, як у теоретичних працях майстрів архітектури (Вітрувій — перше століття до н.е., Альберті, Серліо, Палладіо — XVI ст., Віоллеле Дюк — XIX ст., Ле Корбюзье, Жолтовський І. — XX ст.), однак аналізуючи форму давньоєгипетського кам’яного посуду, можна виявити кратні і прості відношення між основними величинами. Кратні відношення дають ціле число повторення квадрата у плоскому прямокутнику або куба в паралелепіпеді — 1: 1, 1: 2, 1: 3, 1: 4тощо.

Прості відношення має в собі модуль, де вміщається ціле число раз по двох або по трьох координатах (2: 3, 3: 4, 2: 5, 3: 5, 4: 5, 5: 6). Простими відношеннями дизайнери дістають чітку співрозмірність площинних і просторових форм, що ґрунтуються на їх гармонійно­му зв’язку з оточуючим середовищем та людиною.

Складні ірраціональні відношення (наприклад, золотий пере­різ— 1,62…: 1) рідко трапляються в композиції виробів. Таким чи­ном, закон пропорційності — це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле. Він дає змогу уточнити форму, знайдену на основі вже відомих загальних пропорційних законів (цілісності, тектоніки, масштабу), підпорядковуючись основній конструктивно-художній ідеї композиції.

Закон контрасту. Поняття контраст означає чітко виявле­ну протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об’єктів художнього конс­труювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній сві­домості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.

Тотожність характеризує найпростішу композиційну залеж­ність повторення різних величин (1:1) — метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосо­вуються під час виготовленні наборів (ансамблю) однотипових ви­робів.

Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально — відтінок, ледь поміт­на різниця). Таким чином, нюанс — це відношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції. В об’ємно-просторовій формі композиційні контрасти виражені переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме:

а) метричний контраст форми (розмірів): низька — висока, вузька — широка;

б) пластичний контраст форми, елемент — частина, увігнута — опукла, статична — динамічна, симетрична — асиметрична;

в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір), виразна текстура — ледь помітна, світла-темна, тепла-холодна;

г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми.

Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення. Він охоплює всі контрастні пари композиційних прийо­мів та засобів виразності, а іноді стосується й конструктивної осно­ви виробу. Таким чином, за законом контрасту взаємодія контраст­них пар (елементів) посилює і загострює їх контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів послаблює їх якості.

Композиційні прийоми. На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посилен­ні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До голо­вних композиційних прийомів належать ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.

Ритм — властивість, що характерна для багатьох явищ при­роди, у тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання тощо), а також ритмічні цикли року, відпли­ви й припливи моря тощо. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знахо­дить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відобра­ження закономірностей реального світу, ритм увійшов у всі види мистецтва, став одним із необхідних засобів організації художнь­ої форми. У музиці, у танці він проявляється як закономірне чер­гування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декора­тивному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням ма­теріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.

Ритм як композиційний прийом художнього конструюван­ня — це повторення елементів об’ємно-просторової і площинно-ор­наментальної форми та інтервалів між ними, об’єднаних подібни­ми ознаками (тотожними, нюансними і контрастними спів­відношеннями властивостей тощо). Він буває простий і складний. Простий ритм — рівномірне повторення однакових елементів та ін­тервалів у об’ємно-просторовій та орнаментальній структурі й на­зивається метричним. Одним із прикладів метричного порядку може служити рівномірне розміщення «дармовисів» на гуцульських виробах із дерева.

Прийом ритмічності може ґрунтуватися не тільки на величині й послідовності елементів, йому можуть бути підпорядковані і пластичність, фактура, тон, колір. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбіна­цій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі. Метричний і ритмічний композиційні прийоми по­будови форми поширюються також на геометричні тіла і їм подібні тектонічні структури, у побудові яких немає ознак ряду. Коло, квадрат і всі правильні багатокутники належать до ясно вираже­них метричних форм, а криві конусного перерізу (еліпс, овоїд, па­рабола, гіпербола) і спіралі належать до ритмічних фігур. Конус і піраміда метричні по горизонталі й ритмічні по вертикалі.

Аналогічно цим принципам типології підлягають також об’єм­но-просторові предмети та орнаментальні мотиви, форма яких подіб­на до відповідних геометричних тіл і криволінійних фігур.

Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою — сповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаємного розміщення ор­наментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох або чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орна­менту).

Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо). Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший — так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площинні, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об’єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. Другий тип симетрії — осьова, трансляція або перенесення частини форми предмета відносно вісі. Симетричні фігури, що суміщаються на пло­щині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Третій тип симетрії — гвинтова або циклічно-обертова, за­стосовується для об’ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра ос­нови, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої.

Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія вира­жає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «ін­дивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологіч­на спільність. їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об’єктів художнього конс­труювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами органі­зації цілісної форми.

Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Конт­раст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі пере­важаючої величини. Це однаково стосується об’ємних і площинно-орнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.

Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тіль­ки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).